Попри свою вражаючу вагу, NGC 612 є карликовою за розміром порівняно з нашою галактикою Чумацький Шлях, яка переважає масу Сонця приблизно в 1,5 трильйона разів. А проте, NGC 612 залишається значним об'єктом, адже її маса в 333 тисячі разів перевищує масу Землі. Властивості галактики не піддаються простій класифікації, оскільки вона демонструє безліч інтригуючих особливостей.
Читайте на сайті NASA готується до старту місії "Психея": апарат вивчатиме загадковий металевий астероїд
Що цікавого ми знаємо про галактику NGC 612
Одним з найбільш інтригуючих аспектів NGC 612 є її статус активної галактики, що характеризується наявністю надмасивної чорної діри в її ядрі. Ця чорна діра підтримує себе, живлячись навколишньою матерією, створюючи надзвичайно енергійну центральну область. Внаслідок цих космічних процесів серце NGC 612 палає з інтенсивністю, яка перевершує сукупну світність усіх зірок у галактиці.
На зображенні "Габбла" чітко видно характерні риси NGC 612. Чітко видно "центральну опуклість", що супроводжується ділянками, затіненими помаранчевим і темно-червоним кольорами, які позначають "галактичний диск", де активно формуються зорі. Ці ознаки разом визначають NGC 612 як лінзоподібну галактику, що вирізняється центральною опуклістю, відсутністю спіральних рукавів і наявністю галактичного диска.
Чому NGC 612 унікальний об'єкт
Подальша класифікація NGC 612 дозволила вченим визначити її як галактику Сейферта, яка випромінює значну кількість інфрачервоного випромінювання, попри те, що її можна спостерігати у видимому діапазоні спектра. Крім того, NGC 612 належить до ексклюзивного клубу радіовипромінюючих нееліптичних галактик, яких сьогодні астрономи виявили лише п'ять.
Дивіться також Загадка зоряної колиски: астрономи здивувалися побачивши галактики раннього Всесвіту
Зображення NGC 612, отримане космічним телескопом "Габбл", слугує свідченням дивовиж, прихованих у космосі, проливаючи світло на різноманітну і загадкову природу далеких галактик. Поки вчені продовжують вивчати і розгадувати таємниці NGC 612, блиск галактики, безсумнівно, продовжуватиме зачаровувати наукову спільноту і громадськість.