Третя історія – про Лозівську громаду на Харківщині.
Марина Грибіник була у відпустці, коли в місто приїхала перевірка Держспецзв'язку. Вона вийшла на роботу сама, щоб особисто супроводжувати комісію. Коли перевіряючий сів за комп'ютер у відділі діловодства, він одразу помітив фішинговий лист, який пролежав непрочитаним вже більше години. Запитав, чому не відкрили. Почув: "Він виглядав підозріло, тому ми залишили для перевірки фахівцям".
У цей момент я зрозуміла: наші тренінги з кібергігієни працюють. Люди не просто прослухали навчання – вони змінили свою поведінку. Для мене це був один із найприємніших професійних моментів,
– каже вона.
За результатами тієї перевірки Лозівську громаду відзначили як одну з найсильніших в Харківській області у сфері кібербезпеки.
Марина очолює відділ цифрової трансформації та комп'ютерного забезпечення Лозівської міської ради вже шість років. До повномасштабного вторгнення в громаді жило близько 90 тисяч людей, зараз – 76 тисяч. За ці роки місто прийняло майже 20 тисяч внутрішньо переміщених осіб, близько 14 тисяч із них залишаються тут сьогодні. Лозова стала не лише прифронтовим містом, а й прихистком для людей, які рятувалися від бойових дій у ще ближчих до фронту районах.
Марина Грибіник / Фото CDTO Campus
Її робота – зробити так, щоб цифрові сервіси працювали стабільно навіть тоді, коли громада живе під постійною загрозою обстрілів. Кібербезпека, електронні послуги, вся цифрова інфраструктура міської ради – усе це її зона відповідальності. За останні два роки ЦНАП отримав статус Дія.Центру, з'явилася електронна черга, відкрилася паспортна станція для оформлення ID-карток і закордонних паспортів. Мешканець може вирішити свої питання в одному місці, швидко і без зайвих кроків.
Але якщо до повномасштабного вторгнення цифровізація асоціювалася передусім з розвитком сервісів, то тепер вона стала інструментом стійкості. Значна частина переговорів і зустрічей з міжнародними партнерами та донорами відбувається онлайн, і завдання Марини – забезпечити якісний зв'язок, можливість дистанційної участі, безперервну комунікацію незалежно від того, що відбувається за вікном.
На навчання до CDTO Campus вона прийшла з конкретним критерієм: "Я не люблю навчатися для сертифіката. Для мене важливо, щоб знання можна було застосувати вже наступного дня". Саме це і стало головним у CDTO Campus – не абстрактна теорія, а інструменти, які можна одразу використовувати.
Дуже часто після занять повертаєшся додому вже з готовими рішеннями,
– каже вона.
Особливо цінним стало спілкування з колегами з різних куточків України, громади яких мають різний масштаб і різний контекст, але дуже схожі виклики. Це допомагає не винаходити рішення з нуля, а спиратися на досвід тих, хто вже пройшов через щось подібне.
У планах – хаб цифрових навичок для людей старшого віку, де можна безкоштовно навчитися користуватися електронними сервісами, мобільними застосунками й розуміти базові правила цифрової безпеки. І єдина цифрова екосистема послуг громади – простір, де мешканець вводить запит і одразу бачить, куди звернутися, які документи потрібні, скільки часу займає процедура й чи можна зробити все онлайн. Поки що ресурсів на це не вистачає. Але Марина вже знає, як це має виглядати. І це вже половина справи.