Це означає, що кожен об'єкт індивідуальний, строго визначений і може бути використаний для наукових спостережень. Це як загальна фотографія із зображенням 3,32 мільярда людей, на якій кожну людину легко впізнати.
Читайте на сайті Астрономи знайшли край нашої Галактики – попередні розрахунки були не вірними
Вражаюче зображення частини Молочного шляху
Панорамне зображення в повній роздільній здатності та каталог вільно доступні за цим посиланням. Це друга редакція огляду, зробленого за допомогою камери для вивчення темної енергії (DECaPS2), побудованої Міністерством енергетики США в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF у Чилі в рамках програми NOIRLab.
Частина панорамного зображення галактики / Скриншот
Приховувати такі дані немає сенсу. Вчені їх збирають десятиліттями розбирають та аналізують. Але навіть такий обсяг інформації – це голка в копиці сіна. Огляд охопив тільки 6,5 % площини Молочного Шляху, і будуть нові й нові редакції цього та інших оглядів.
Чому саме ця частина галактики
Огляд неба камерою DECaPS2 – це огляд площини Молочного Шляху на південному небі, зроблений в оптичному і ближньому інфрачервоному діапазонах хвиль. Першу порцію даних DECaPS було опубліковано 2017 року, а з додаванням нових даних огляд тепер охоплює 6,5 % нічного неба з охопленням на вражаючі 130 градусів у довжину. Хоча це може здатися скромним, але це в 13 000 разів більше кутової площі повного Місяця.
Під час дворічної роботи DECaPS2 було отримано понад 10 Тбайт даних від 21 400 окремих експозицій. Спостереження дало змогу розрізнити близько 3,32 мільярда об'єктів, що, можливо, є найбільшим каталогом, складеним на сьогодні для однієї камери. Але для цього використовувався ще не найбільший телескоп – всього лише з 4-м дзеркалом Víctor M. Blanco в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо (CTIO).
Цікаво У США розроблять компактні ядерні елементи живлення для глибокого космосу
Алгоритми допомагають краще побачити всесвіт
У цьому спостереженні вперше було реалізовано алгоритми, що дають змогу краще відокремити фон від об'єкта. Близькі й далекі зорі накладаються одна на одну, як і розташування зірок на тлі галактик, що світяться, не дає змоги відокремити один об'єкт від іншого. Нарешті, пилові хмари не проникні для видимого діапазону електромагнітних хвиль, з чим довелося боротися спостереженнями в ближньому інфрачервоному діапазоні.
Результатом цього стала поява безпрецедентного за деталізацією каталогу DECaPS2 другої редакції. У поєднанні з іншими спостереженнями ми все краще і краще представляємо тривимірну карту нашої галактики.