Деталі
Зрозуміло, що такі звуки людині не чутні, тому для їхньої фіксації необхідний спеціальний високочутливий мікрофон. Його встановили прямо у вухо. Трекер для очей фіксував, куди рухалися зіниці учасника, щоб порівняти зі звуками, які вловлювалися за допомогою вбудованих навушників з мікрофоном. Потім учені проаналізували вушні звуки й знайшли унікальні сигнатури для різних напрямків руху. Це дозволило їм розшифрувати код вушних звуків і вирахувати, куди люди дивилися, просто уважно вдивляючись у звукову хвилю.
Дивіться також Глобальна температура вперше в історії перевищила порогове значення в 2 градуси за Цельсієм
Як зазначила професорка Дженніфер Грох, причина виникнення звуків — рух очей, який призводить до скорочення м'язів середнього вуха. Ці звуки можуть виникати, коли рухи очей стимулюють мозок скорочувати або м'язи середнього вуха, які зазвичай допомагають приглушити гучні звуки, або волоскові клітини, які допомагають посилити тихі звуки. Припущення вчених, зроблене ще у 2018 році, знайшли своє підтвердження під час серії дослідів за участю 16 добровольців.
У результаті дослідники навчилися визначати за звуком у вухах об'єкт, який перебував у центрі уваги учасників, а також точно визначати звуки в процесі перенесення погляду з одного об'єкта на інший.
Ми вважаємо, що це частина системи, яка дозволяє мозку співвідносити місця розташування об'єктів і звуків, хоча наші очі можуть рухатися, а голова і вуха — ні,
– каже Дженніфер Грох.
Ось так звучить непомітний для нас "скрип" вух, який виникає через рух очей: відео
Це також працює і навпаки. Просто знаючи, куди хтось дивиться, Грох та її команда змогли передбачити, як виглядатиме форма хвилі вушного звуку.
Зараз команда починає досліджувати, чи відіграють ці вушні звуки якусь роль у сприйнятті. Також вони зосередяться на тому, як вушні звуки руху очей можуть відрізнятися у людей з втратою слуху або зору.
Розуміння взаємозв'язку між тонкими вушними звуками і зором може призвести до розробки нових клінічних тестів на слух.