Хоча здебільшого науковий світ поки що проти використання сонячної геоінженерії, все ж є науковці, готові ризикнути. Цим питанням зайнялися навіть у Білому домі, про що ми писали раніше в окремому матеріалі. Проблема в тому, що все це лише теорії – ми не знаємо, яким буде довгостроковий ефект зменшення кількості сонячного світла, адже жоден суперкомп'ютер не може змоделювати настільки складну систему. Деякі вчені бояться, що відбиття світла спричинить самопідтримуваний процес похолодання, який призведе до нового льодовикового періоду.
Дивіться також Російський Газпром потрапив у трійку найбільших у світі забрудників повітря
Експерименти будуть
Одним із перших експериментів у цьому питанні була спроба компанії Make Sunsets запустити кулі з діоксидом сірки, який ефективно розпилюється у верхніх шарах атмосфери й починає відбивати невеликий відсоток світла. Однак їй це не вдалося: ще на етапі тестування самих куль уряд Мексики злякався наслідків і заборонив проєкт.
У новому випадку вчені експериментують з пристроєм, збудованим на списаному авіаносці ВМС США "Шершень" у затоці Сан-Франциско, який затьмарює сонце, засолюючи хмари. Саме так, дослідники з Вашингтонського університету прагнуть додати сіль у хмари над океаном, що теоретично відхилить сонячне світло назад у космос і зробить Землю внизу прохолоднішою. Хоча це дещо дивний хід, він не позбавлений переваг, адже сіль є більш екологічною, ніж той же діоксид сірки. Ще одним кандидатом на розпилення, до речі, є крейда – її розглядає Білл Гейтс.
Усе це нагадує метод, який називається "морське освітлення хмар", який використовує підхід, подібний до так званого "посіву хмар", який своєю чергою полягає у введенні крихітних аерозольних частинок у хмари. Однак, замість того, щоб викликати дощ, як це робить посів, освітлення має на меті відбивати сонячне випромінювання.
У новому випробуванні вчені використовують сіль як аерозоль і вже запустили свою установку для першого випробування. Вони активували розпилювач, який буде використовуватися для соління хмар над Тихим океаном, щоб переконатися, що він зможе постійно випускати шлейф солоного аерозолю, який, як показують експерименти, повинен піднятися до хмар, щоб спрацювати.
Цікаво, що Білий дім дистанціювався від експерименту на борту "Шершня", заявивши, що "уряд США не бере участі в експерименті з модифікації сонячного випромінювання". Грінпіс, тим часом, стурбований тим, що може статися, якщо подібні технології будуть працювати занадто добре.
Цілком можливо, що ви змінюєте кліматичні моделі не лише над морем, але й над сушею. Це страшне бачення майбутнього, якого ми повинні намагатися уникнути за будь-яку ціну,
– каже Девід Сантільйо, старший науковий співробітник Грінпіс.
Як і у випадку з іншими геоінженерними пропозиціями, мабуть, найбільшою проблемою з освітленням хмар буде застосування його в досить великих масштабах. Наш клімат надзвичайно взаємопов'язаний. Зміни в одній точці планети можуть відбитися в іншій, дуже далекій від неї.