Озоновий шар – це одна з оболонок земної атмосфери на висоті від 15 до 30 кілометрів. Він блокує надлишок шкідливого ультрафіолету Сонця і необхідний для підтримки життя на Землі. У 1985 році дослідники виявили, що в озоновому шарі над полярними регіонами планети з'являються великі прогалини через поширення хлорфторвуглецю. Це хімічна речовина, яку використовували на той час в аерозольних балончиках, пакувальних матеріалах і холодильниках. Міжнародна спільнота вже заборонила ХФВ, що дало змогу з часом відновити рівень озону. Але є й низка інших факторів, які сприяють зникненню озону.
Дивіться також Якщо гравітація притягує матерію донизу, то куди падає антиматерія?
Майже рекорд
Розриви в озоновому шарі, як і раніше, регулярно утворюються в зимові місяці, коли холодне повітря створює полярні стратосферні хмари — надзвичайно високі хмари, що складаються з крихітних кристалів льоду.
За даними Європейського космічного агентства, цьогорічна озонова діра над Антарктидою досягла максимального розміру 16 вересня: 26 мільйонів квадратних кілометрів. Це приблизно площа всієї Північної Америки, утричі більша за Бразилію, Росію і Китай разом узяті, і приблизно удвічі більша за саму Антарктиду. Але це не найбільші зареєстровані розміри, які ми коли-небудь спостерігали.
Озонова діра 2023 року виникла рано й швидко зростала з середини серпня. Її можна пояснити виверженням вулкана Хунга Тонга-Хунга Хаапай, який створив найвищий із коли-небудь зареєстрованих шлейфів виверження. У верхні шари атмосфери було викинуто понад 50 мільйонів тонн води. Водяна пара може дестабілізувати озоновий шар після розпаду на іони (заряджені частинки), які реагують з озоном аналогічно ХФВ.