Нова теорія пояснює 70-річні цикли, що впливають на довготу днів та магнітне поле планети. Аналіз спочатку показував прискорення обертання внутрішнього ядра стосовно поверхні, але приблизно в 2009 році воно майже припинилося. Тепер воно потроху починає рухатись у протилежному напрямку, каже геофізик Сун Сяодун із Пекінського університету.

Цікаво Телескоп James Webb генерує занадто багато даних – вчені не справляються з потоком інформації

Що відомо

Під корою нашої планети в постійному русі знаходяться маси розплавленої породи, а під нею рідке зовнішнє ядро ​. Тут циркулюють метали, які відповідають за магнітне поле. У самому центрі обертається тверда металева куля діаметром майже з Місяць – внутрішнє ядро.

Ранні дослідження показали, що за обертання внутрішнього ядра відповідає магнітний момент сили (обертальний момент або крутний момент), що виникає через зовнішнє ядро. Є також свідчення того, що потужне гравітаційне тяжіння мантії може бути свого роду гальмом для обертання внутрішнього ядра, викликаючи його коливання.

Перші натяки на такі коливання з'явилися ще в 1996 році. Тодішнє дослідження сейсмічних хвиль показало, що протягом 30 років їм був потрібен різний час на те, щоб пройти через ядро ​​Землі.

  • Геофізики зробили висновок, що швидкість обертання внутрішнього ядра відрізняється від швидкості обертання мантії та кори – вона більша.
  • Однак ряд учених засумнівалися, маючи власні розрахунки. Вони заявляли, що ядро обертається, навпаки, повільніше.
  • Треті ж узагалі казали, що немає ніякої різниці в швидкості обертання ядра й усієї іншої планети.

Аналізуючи дані за останні 30 років, Сун Сяодун і його колеги зробили нове відкриття. До 2009 року сейсмічні хвилі генерували послідовності й пари повторюваних землетрусів, які проходили з різною швидкістю через внутрішнє ядро. Це означає, що хвилі проходили різні частини цього ядра, і що воно обертається зі швидкістю, відмінною від швидкості обертання Землі, відповідно до минулих висновків. У 2009 році ці відмінності зникли – внутрішнє ядро перестало рухатися стосовно мантії та кори. А потім рух відновився, але вже в протилежному напрямку.