Австралійська національна наукова агенція CSIRO запустила в Південному океані автономний океанічний поплавок, оснащений датчиками солоності та температури. Його завданням було дослідити льодовик Тоттен і оцінити, як його можливе танення може вплинути на рівень світового океану. За планом робот мав занурюватися під воду і раз на 10 днів спливати, щоб передавати дані супутникам. Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на BGR.
Дивіться також Ознаки майбутньої катастрофи: на льодовику "Судного дня" в Антарктиді фіксують сотні землетрусів
Що виявив робот під кригою?
Проте океанічна течія збила пристрій з курсу і віднесла його далеко на захід. У результаті поплавок опинився під льодом льодовика Денман і шельфового льоду Шеклтона – у зоні, куди науковцям майже неможливо дістатися для прямих вимірювань. Дослідники вважали робота втраченим, але через дев'ять місяців він несподівано знову з'явився на поверхні.
Як пише Futura, увесь цей час пристрій продовжував виконувати свою місію. Він вимірював температуру і солоність води від морського дна до нижньої межі льодового шельфу. Передати інформацію він не міг, адже не мав змоги спливти, але кожна спроба підйому завершувалася зіткненням із кригою. Саме ці контакти дозволили роботу фіксувати глибину льодового шельфу.
Команда змогла зіставити ці дані з супутниковими вимірюваннями товщини льоду і відновити маршрут, яким рухався поплавок. Загалом за час автономної подорожі він зібрав 195 повних профілів даних.
Результати показали, що шельфовий лід Шеклтона поки не перебуває під загрозою активного танення через теплі води. Натомість під льодовиком Денман зафіксовано наявність теплої води, яка вже спричиняє його танення. Цей льодовик сам по собі може підвищити рівень світового океану майже на 152,4 см, що становить серйозну загрозу для узбереж по всьому світу.
Чому ці дані важливі для науки?
Отримані дані допомогли краще зрозуміти взаємодію океану і льоду в районі льодовика Денман та оцінити реальні ризики його подальшого танення. Успіх цієї місії підштовхує науковців до ідеї активніше використовувати автономні поплавки в найбільш важкодоступних регіонах планети, навіть попри ризик їх втрати.
Особливу цінність має те, що вимірювання стосуються саме Східної Антарктиди, де зосереджено більше льоду, ніж у західній частині континенту. Танення місцевих льодовиків може мати ще масштабніші наслідки для рівня моря. Дані також можуть допомогти з'ясувати, чи піднімається Антарктида з океану і як це вплине на глобальні процеси.
Чому Антарктика танула 9000 років тому і зникає зараз?
Міжнародна група дослідників дійшла висновку, що масштабний відступ Східно-Антарктичного льодовикового щита (EAIS) близько 9000 років тому був зумовлений самопідтримуваним зворотним зв'язком між таненням льоду та океанською циркуляцією. Вчені назвали цей феномен "каскадним позитивним зворотним зв'язком". Він полягає в тому, що тала вода з одного регіону прискорює процеси танення в інших, що може бути ключовим фактором для розуміння нестабільності льодовикових щитів Антарктиди як у минулому, так і сьогодні.
Сьогодні спостереження фіксують швидкий відступ льодовиків Туейтса та Пайн-Айленд у Західній Антарктиді, спричинений саме вторгненням теплих глибинних вод. Якщо подібні каскадні процеси діють і зараз, регіональне танення може поширитися, прискоривши загальну втрату льодовикового покриву та, як наслідок, підняття рівня світового океану.