Крижані лавини на Плутоні
Команда геологів під керівництвом Марко Емануеле Дісченци детально вивчила архівні знімки, які зробив зонд NASA New Horizons під час свого історичного прольоту повз карликову планету в 2015 році. Науковці використовували дані інструменту LORRI, який фіксував об'єкти розміром від 300 метрів, пише Space.com.
Дослідники виявили докази шести масштабних зсувів. Усі вони відбулися на внутрішніх стінках трьох кратерів, розташованих на західній околиці рівнини Супутника – знаменитої ділянки у формі серця, що стала візитною карткою Плутона. Хоча подібні геологічні явища раніше помічали на Марсі, Церері, супутнику Хароні та деяких місяцях газових гігантів, для самого Плутона це перше подібне відкриття.
Астрономи ідентифікували зсуви за характерними ознаками: величезними "язиками" уламків, що розповзлися дном кратерів, та вгнутими урвищами в місцях відриву породи. Матеріал долав неймовірні відстані – від 10,1 до 14,5 кілометра. Для порівняння: один із таких зсувів у кратері Кофлін "пролетів" 2,2 кілометра вниз, перш ніж розсипатися по поверхні.
Чому Плутон продовжує рухатися?
Висока мобільність цих лавин пояснюється поєднанням низької гравітації та специфіки місцевого "каміння" – це переважно слизькі крижані уламки, що мають дуже низьке тертя. Попри те, що Плутон вважають холодним і далеким світом, ці процеси доводять його геологічну активність, хоча вона й проявляється в масштабах мільйонів років.
Причини цих катастрофічних подій залишаються предметом дискусій. Якщо у випадку з кратером Кофлін тригером міг стати удар меншого метеорита неподалік, то інші випадки мають складнішу природу. Дослідники припускають, що зсуви спричинили термічні напруги в кризі.
Плутон рухається по витягнутій орбіті, то наближаючись до Сонця ближче за Нептун, то віддаляючись у глибини космосу. Ці коливання температури змушують азот, чадний газ і метан то випаровуватися (сублімувати), то знову замерзати, що поступово руйнує круті схили кратерів.
Астрономи припускають, що на Плутоні існує набагато більше подібних зсувів, проте обмежені можливості зйомки під час швидкого прольоту місії New Horizons у липні 2015 року не дозволили підтвердити всі підозрілі ділянки. Для остаточних висновків знадобляться нові космічні місії до околиць Сонячної системи.