Та, якщо урядовці очікують на це з нетерпінням, представники бізнесу, зокрема аграрної галузі, стурбовані не на жарт. Адже, по-перше, кажуть, Європа не хоче бачити у себе вітчизняні товари, названі з використанням географічних зазначень країн ЄС.

“Українським товаровиробникам доведеться відмовитись від величезної кількості назв і брендів, які вони використовують не роками, а сотнями років, такі як "Портвейн", "Херес", “коньяки”, “шампанське”. Мова йде також про сири, одинадцять видів сирів, про виробництво хлібу, мисливських сосисок і таке інше”, - каже президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса.

Крім того, за попередніми домовленостями, ЄС матиме вільний доступ до українського ринку м’яса й молока. Натомість українцями доведеться вкладатися у квоти, встановлені Європою.

“Ми отримали квоти, але ці квоти недостатні для того, аби говорити про прорив у відносинах між Україною та Євросоюзом. Так, наприклад, ми отримали квоту на експорт у Європу 6 тисяч тонн м’яса яловичини. За великим рахунком, це буквально один день роботи для м’ясопереробного заводу. Тобто, по суті, це нічого. Те ж саме стосується і м’яса птиці. Якщо ми в Україні виробляємо близько 800 тисяч тонн м’яса птиці, ми отримали квоту 10 тисяч тонн”, - зазначив Алекс Ліссітса.

Крім того, нарікають учасники ринку, дотації, що надає ЄС своїм фермерам, значно перевищую суми державної допомоги, яку отримують українські аграрії. Крім того, європейські ринки захищені технічними бар'єрами - щоб постачати продукцію в Європу, треба пройти складні процедури сертифікації й підтвердження відповідності якості, що може зайняти кілька років.

“Все питання в тому, наскільки будуть захищені інтереси українських виробників при введенні зони вільної торгівлі. Просто, щоб не повторилися скандали з діоксином, не повторилися скандали з якістю соняшникової олії”, - сказав фінансовий директор групи компаній "Агротон" Андрій Антілов.

Захистити українських виробників в ЄС, кажуть чиновники, вдасться лише у разі, якщо вітчизняна аграрна продукція відповідатиме євростандартам.

“Найбільші виклики знаходяться не в самому переговорному процесі як такому, а в тих реформах, які необхідно проводити тут, всередині України. Реформування навіть законодавче, інституційне, яке стосується технічного регулювання, санітарного і фітосанітарного, питання вдосконалення митних процедур. Вони є надзвичайно важливими, якщо ми говоримо про зону вільної торгівлі”, - вважає заступник міністра економічного розвитку й торгівлі Валерій П'ятницький.

Та, навіть якщо Україні і ЄС вдасться підписати угоду вже цього року, в повній мірі зона вільної торгівлі запрацює лише років за 10, припускає П’ятницький. Адже, каже, багато положень документу потребуватимуть перехідних періодів, що триватимуть роками. Зауважимо, на сьогодні на ЄС припадає майже третина українського експорту, при цьому частка європейців в імпорті товарів в Україну становить близько 35%.