Тема тижня: В Україні страйкували водії тролейбусів і пілоти

Перші вимагали її підвищення, інші, окрім того, ще й погашення дворічних боргів до пенсійного фонду. А ще через реорганізацію транспортного підприємства люди бояться втратити свої робочі місця. Водій з двадцятирічним стажем Костянтин Юсупов каже, на страйк людей штовхає безвихідь. Сім’ю утримувати немає за що - грошей тролейбусники не бачили більше двох місяців. Однак потім все одно доводиться повертатися на роботу.

"Ось у мене особисто в сім'ї дружина працює на іншій роботі і у них зарплата виплачується щомісячно. У нас хоч якось ми перекриваємо щось. А ось на підприємстві є сім'ї, де чоловік і дружина працюють у нас на підприємстві. У них положення взагалі безвихідне. Це добре якщо у когось є батьки в селі, а так, звичайно, це просто жах", - каже водій тролейбуса Костянтин Юсупов.

Страйк тролейбусників поки результату не дав. У мера Харкова Геннадія Кернеса акцію узагалі назвали непомітною. Натомість пілоти змусили керівництво авіакомпанії піти на фінансові поступки - чи не тому ті, кому в небо не такі балакучі.

"Бюджетники, наймані працівники чи підприємці - українці не так вже й часто захищають свої права за допомогою протестів. Однак як тільки соціальні проблеми виводять людей на вулиці, народні акції одразу намагаються очолити політики - здебільшого безуспішно", - каже журналіст Юлія Шост.

Соціологи кажуть, подібні страйки - далеко не випадкові акції невдоволення. Якщо ще торік виходити на вулиці були готові 20 відсотків українців, то цьогоріч страйкувати хоче половина населення. Протестні настрої громадян ростуть в першу чергу через економічні, а не політичні негаразди, переконують експерти.

"У людей стає просто менше грошей у прямому розумінні. І це безумовно підштовхуватиме, знижується рівень життя, це буде людей підштовхувати до такого агресивного способу відстоювання своїх прав, від цього ні куди не подінешся", - каже експерт інституту Горшеніна Володимир Застава.

Однак насправді декларувати участь у протестах і реально вийти на вулиці - різні речі, пояснюють експерти. Українці, мовляв, слабо зорганізовані. На відміну від європейських профспілок, які є ініціаторами гучних акцій протесту.

"Профспілки - це дуже активні, дуже юридично обізнані, фахові організації, плюс це завжди досить багаті організації, тобто їх важко зробити кишеньковими, як це часто ми бачимо в Україні", - каже керівник соціологічної служби Центру ім. Разумкова Андрій Биченко.

"Така от самоорганізація робітників, можливо навіть поза офіційними профспілками і можливо створення таких уже, як кажуть, бойових профспілок, воно як раз на часі", - каже правозахисник Володимир Чемерис.

Офіційно створити незалежну профспілку в Україні насправді не просто, розповідають у Конфедерації вільних профспілок. Мовляв, держава робить усе, щоб ускладнити реєстрацію таких організацій. Ні владі, ні великому бізнесу такі об`єднання невигідні.

"Звичайно, що є і більшість кишенькових профспілок. Їх дуже важко підняти на страйки і на акції протесту. Але я думаю, якщо незалежні профспілки піднімуться і для цього, мабуть є всі важелі, для того, щоб підніматися", - каже заступник голови Конфедерації вільних профспілок України Надія Лелека.

Підніматися українців у п’ятницю закликали знову політики. І схоже поки в Україні політичним партіям зібрати акцію протесту на захист свого лідера залишається таки простіше, аніж вивести громадян на вулиці профспілкам - заради покращення життя простих людей.