Одним із таких є площа Корятовича. У 1848-му тут збиралися прихильники революції, яка тільки-но спалахнула в Австро-Угорщині. Ніхто ще не знав, чим вона закінчиться. Однак щойно революція розпочалася, закарпатці вийшли на вулиці.
Найсміливіші навіть палили опудало монарха — доволі ризикований вчинок як на той час. Однією з вимог революціонерів була автономія Закарпаття. Опісля її здобуття ці землі хотіли об'єднати з Галичиною. Революція в Угорщині не закінчилася поваленням влади монарха. Однак часткову автономію Закарпаття таки здобуло.
У 20-му столітті головною площею міста стала площа Народна. Її почали розбудовувати в 1919-му. Чехословаччина хотіла зробити з Ужгорода головне місто тих українських земель, що входили до її складу.
Над проектуванням центральної міської площі працювало чимало архітекторів. Тут не відбувалося мітингів, які б змінювали хід історії Ужгорода. Однак вона стала улюбленим місцем городян, і навіть до сьогодні залишається одним із символів міста.
А вже у 21-му столітті головною в Ужгороді стала Театральна площа. Саме звідси почалася головна революція українців — Євромайдан. Студенти, незгодні з тим, що Україна не підписала Угоди про асоціацію, зібралися на протест саме в цьому місці.
Протягом усіх місяців революції протестувальники тут починали акції, що розтікалися по всьому місту. Тут проходили флешмоби, роздавали агітки й виступали всі небайдужі до майбутнього України. Тим самим закарпатські нескорені вносили свою лепту в омріяну перемогу.