Найбільший наступ за три роки: завдяки чому українцям вдалося звільнити 26 населених пунктів?

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація початково вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Найбільший український здобуток за три роки

За шість місяців маневрів, починаючи з 29 січня, група українських підрозділів, включаючи 78, 79, 80, 82 та 95 десантно-штурмові бригади та 1 і 425 штурмові полки – загалом десятки тисяч військовослужбовців – пройшли крізь прогалини в російській обороні та, за словами українського військово-політичного керівництва, звільнили близько 745 квадратних кілометрів та 26 населених пунктів. Переважно в Дніпропетровській області, але також у сусідніх Запорізькій та Донецькій областях.

Це власні підрахунки Києва. 

Інститут вивчення війни (ISW), який картографує бойові діїї на основі геолокаційних знімків, оцінив цю цифру приблизно в 627 квадратних кілометрів на напрямку Олександрівки та північного Гуляйполя, зазначаючи, що його консервативний метод, ймовірно, занижує підрахунки. Утім, обидва показники описують найбільше українське територіальне здобуття з 2023 року.

Українські здобутки допомогли компенсувати російське просування навколо кількох останніх вільних міст у Донецькій області. За даними Black Bird Group, між початком лютого та кінцем липня російські полки захопили загалом лише 260 квадратних кілометрів української території. 

Показник просування української армії склав би понад 1000 квадратних кілометрів, якби її десантно-штурмові підрозділи не були зайняті очищенням від росіян широкої смуги південного сходу.

Роль відімкнення Starlink у просуванні українських військ

Український контрнаступ розпочався 29 січня. Через три дні припинили роботу тисячі контрабандних та викрадених російських супутникових терміналів Starlink. Практично за одну ніч росіяни втратили свій найкращий метод керування невеликими дронами та керівництва штурмовими підрозділами у спірній сірій зоні. Дрони не могли літати. Війська не могли орієнтуватися.

Українські командири, безперечно, знали, що їхня перевага в комунікації не триватиме довго: росіяни зрештою адаптувалися б за допомогою нових методів командування та управління. Скориставшись цією нагодою, українські десантники та штурмові загони продовжили наступ. І на відміну від звичайної тактики штурму для обох сторін, українці атакували на танках та іншій броньованій техніці, розраховуючи на проблеми росіян зі зв'язком, щоб розчистити шлях для важких сил.

Відключення супутникових терміналів було не єдиним, що зіграло на користь України. ISW пояснює ці здобутки п'ятьма підсилювальними факторами: краще оперативне планування, кампанія з придушення та знищення російської протиповітряної оборони, глибші удари по російській логістиці, перевага українських дронів на тактичному рівні та відключення Starlink. Але відключення сталося раптово, і воно сталося саме тоді, коли українська бронетехніка почала рухатися.

Як відбувався український наступ?

Не всі українські машини пройшли лінію фронту. Штурмові загони втратили один модернізований танк M-1 Abrams на початку лютого. Але до березня інші штурмові сили М-1 почали обстрілювати російські війська впритул зі своїх 120-міліметрових гармат. Після зачищення кількох спірних сіл вздовж 45-кілометрової ділянки фронту між Добропіллям та Зеленим Гаєм українці зосередили свій маневр та вогневу міць на Комарі, за 12 кілометрів на південний схід від Зеленого Гаю.

"Українці розпочали повільний і тихий наступ з дуже малою кількістю відео та невеликими групами протягом квітня та травня", – зазначає картограф Клеман Молін. 

Сувора інформаційна безпека приховувала українські дії від усіх, крім найближчих спостерігачів, дозволяючи командирам продовжувати атаки, не привертаючи зайвої уваги й не ризикуючи зіткнутися з російським контрнаступом.

До літа українці опинилися в межах мінометної досяжності Комара. Збентежені російські командири вдалися до відправки невеликих груп на самогубні місії, щоб встановлювати російські прапори на спірній території. Прапори могли створити враження російського контролю над місцевістю, яку насправді не контролювала жодна зі сторін. 

"Росія намагається закидати нас відео з прапорами, які мають на меті приховати реальну ситуацію як від нас, так і від їхнього командування", – написав Молін.

Реальність полягала в тому, що українці здобули перемогу. Значну перемогу.

Оголошуючи результати, українське керівництво заявило про 9550 вбитих російських військовослужбовців та понад 6600 поранених. Ці цифри поки не підтвердив жоден незалежний орган. 

Колишній головнокомандувач Олександр Сирський, який планував операцію, сказав, що вона довела: українська армія "здатна не лише стійко утримувати свою оборону, але й розпочинати наступ, перехоплювати ініціативу та звільняти українську землю".

Наступ практично завершився

Імпульс наступу був нестійким. У міру того, як росіяни поступово відновлювали зв'язок та управління протягом літа, українці зіткнулися з більшим опором. Тепер сіра зона знову стабілізується. 

Військовий оглядач Мокласен передбачає, що новий український головнокомандувач генерал-майор Михайло Драпатий накаже своїм командирам корпусів та бригад "зайняти позиції, закріпитися та зміцнити більше армійських корпусів" замість того, щоб продовжувати наступальні дії.

Зрештою, росіяни наполегливо тиснуть у Донецькій області, і ресурси, які українці виділили на південно-східний контрнаступ, можуть посилити оборонні зусилля на сході. Більше того, є тривожні ознаки того, що Кремль може незабаром спробувати здійснити ще одну мобілізацію, потенційно перекинувши сотні тисяч нових військових до України.

Отож, незабаром українці вимушені будуть надати пріоритет обороні, а не наступу.