Борислав

Борислав зараз — це невеличке місто Львівської області, де видобувають щороку 4% української нафти. Мало хто знає, що близько 100 років тому цей показник сягав колосальних 5%, але вже світового видобутку.

На початку 19 століття про цінність нафти знали небагато. Надокучливу чорну речовину переварювали, а отриманим мазутом змащували вози та рятували від іржі лопати й мотики. Ветеринари навіть лікували нею овець.

Асканія

Найбільший заповідний степ Європи, одне з семи чудес України та територія, що внесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Асканія Нова. Такий перелік титулів небезпідставний.

Від різноманіття флори й фауни голова йде обертом. 69 видів тварин, які живуть в Асканії, занесені в Червону книгу України. Та найцікавіше, що посеред українського степу ви можете побачити африканських зебр, американських бізонів, шотландських поні, оленів та лам. Усі вони не в клітках, а у вільному випасі насолоджуються безмежними просторами.

Галицька крайова виставка у Львові

Ще у 1894 році магістрат Львова організував грандіозну виставку. У 1894 році по місту їздили трамваї, запряжені кіньми, Оперний театр ще не збудували, а посеред міста ще можна було побачити річку Полтву.

Саме в цей час магістрат вирішив внести у розмірений темп львів’ян трохи барв і організував грандіозну виставку Галичини під патронатом самого імператора Австро-Угорської імперії Франца Йосифа.

Подія обійшлася місту у 600 тисяч злотих, зате інвестицій принесла аж 7 мільйонів. Навіть якби цю виставку повели у наші дні, її масштаби вражали б не менше.

Полтва

Річку Полтву не знайти посеред вулиць міста Лева, вона не позначена на жодній карті, і тим не менше вона існує.

У центрі міста, де зараз рівненько викладена бруківка, раніше простягалися суцільні болота і трясовини. Кажуть, місцеві жителі приходили сюди полювати на качок. Річка була немаленькою, нею ходили невеликі рибальські шхуни, і до Львова навіть припливали гості з Балтійського моря.

Час від часу норовлива Полтва виходила з берегів і затоплювала підвали та церковні підземелля. В останніх зазвичай ховали знатних осіб, а це загрожувало накликати на місто біду.

Білий слон

На межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, на горі "Піп Іван", на висоті понад 2 тисячі метрів досі збереглися мури обсерваторії "Білий слон".

Після Першої світової війни польський генерал протиповітряної оборони звернувся до варшавських астрономів з проханням збудувати на горі "Піп Іван" обсерваторію не лише для астрономічних цілей, а й для оперативних метеорологічних спостережень для потреб авіації. Ідею підтримали і вже 1936 року розпочалося будівництво.

Головний будівельний матеріал — карпатський камінь-гіпсовик, але його потрібно було доставити нагору. Іноді кіньми, а іноді й просто на спинах гуцулів, які були основною робочою силою. Решту поляки доставляли до Ворохти, а це й узагалі за 70 кілометрів від гори.