Така поведінка була не виявом жорстокості, а давнім словесним оберегом, яким українці намагалися захистити найменших від зурочення та нечистої сили. В основі цього звичаю лежить віра у вербальну магію та так зване словесне дурисвітство.
Наші предки вірили, що новонароджена дитина ще не має власного енергетичного чи молитовного щита, тому залишається дуже вразливою до лихого ока та нечисті. Вважалося, що якщо немовля щиро хвалити, називати красивим або здоровим, темні сили одразу звернуть на нього увагу й захочуть забрати або навести хворобу.
Новонароджене дитя в давнину не хвалили / Magnific
Щоб ввести нечисть в оману, батьки й родичі вдавалися до зворотного прийому: робили вигляд, ніби малюк зовсім непривабливий, хворобливий або не становить жодної цінності. Плювання через плече та слова "паскудне", "некрасиве" чи навіть "потвора" мали знецінити дитину в очах лихих духів і змусити їх пройти повз. Для підсилення цього захисту малюкам іноді навіть давали так звані "відлякуючі захисні ім'я-прізвиська – Страшко, Некрас чи Поганко.
Так само суворо заборонялося хвалити немовлят стороннім людям. Якщо ж хтось проявляв захоплення без символічного плювання чи лайки, це викликало тривогу в матері, адже таке "щире" здивування вважалося найкоротшим шляхом до пристріту.
Удаваний негатив та погані слова були лише частиною цілої системи давнього обрядового захисту. Ви також можете дізнатися більше про те, як у давнину захищали малюків, аби дізнатися про інші сакральні обряди та ритуали українців.