Вибір майбутнього чоловіка або дружини був важливим рішенням не тільки для самих молодят, а й для всієї родини. Наприкінці ХІХ століття в українських селах батьки часто мали значний вплив на те, з ким пов'яже свою долю їхня дитина. 24 Канал розповідає, як у давнину дівчата та хлопці шукали собі других половинок. Деякі з цих традиції вам можуть не сподобатися, але це наша історія та невіддільна частина багатої та багатогранної культури.
Де українські хлопці та дівчата шукали собі пару
Молодь мала можливість придивлятися одне до одного під час вечорниць, досвіток, на вулицях, під час різних спільних розваг. Такі зустрічі були важливою частиною дошлюбного спілкування. Саме там молоді люди могли знайомитися, спілкуватися, а згодом й відчувати симпатії.
Як українці шукали другу половинку у старовину / фото з відкритих джерел
До 1930-х років на всій території Лівобережної України також існував звичай спільної ночівлі хлопців і дівчат під час зимових вечорниць. Дослідники зазначають, що така практика була поширена на Київщині, Кіровоградщині, Полтавщині, Херсонщині, частині Полісся, Чернігівщині та Слобожанщині, а подекуди – на Вінниччині й Житомирщині. У традиційній культурі це не вважалося масовим порушенням норм поведінки молоді.
Водночас вибір пари часто не був повністю особистою справою. Хлопці переважно шукали наречених серед дівчат зі свого села. Якщо майбутня дружина була із сусіднього села, це могли не схвалити батьки або старші родичі.
Для родини мала значення і заможність майбутньої невістки чи зятя. Дослідники фіксували випадки, коли батьки не хотіли віддавати доньку за бідного хлопця, навіть якщо молоді кохали одне одного. Щоправда, такі випадки були рідкісними. Іноді закохані все ж ішли проти волі батьків: дівчина могла вночі піти з речами до свого обранця, після чого родини домовлялися між собою.
Традиції пошуку нареченого в давнину / Freepik
Батьки також звертали увагу на характер і працелюбність майбутнього партнера. Якщо родина не знала дівчину особисто, могли зважати на думку сусідів. Важливо було зрозуміти, якою вона буде господинею і чи добре впишеться в нову сім'ю.
Як пише сайт "Етнографія", у Сумській області навіть зафіксували своєрідний спосіб, за допомогою якого батьки могли придивлятися до майбутніх зятів і невісток. У Боромлі в 1940–1960-х роках існувала "виводка", яку пізніше називали "стометрівкою". Вранці батьки приходили на базар, ставали по два боки дороги, а сільська молодь, співаючи, проходила між ними парами або по троє. Так матері могли придивитися до молоді та порадити своїм дітям відповідну пару.
З часом вплив батьків поступово слабшав, а молоді отримували більше свободи у виборі партнера. Проте традиційне українське сватання починалося задовго до того, як до хати нареченої приходили свати.
Не тільки вибір партнера проходив під пильним поглядом батьків, а навіть й перша шлюбна ніч.