Про це заявив Сергій Фурса, інформує 24 Канал.

Читайте також У чому полягає справжня причина зміни риторики Трампа

Що не так з угодою про корисні копалини

Я так і бачу, як працюють успішні нью-йоркські забудовники. Як ведуть перемовини, коли хочуть купити нову ділянку. "Я знаю, друже, що ти заможний і тобі не треба продавати цю ділянку. І ти це робиш просто тому, що я кльовий хлопець і подобаюсь тобі. І тому я дам тобі найвищу ціну, бо тобі ж не треба продавати, на тебе не тиснуть кредитори, твоїм дітям не треба оплачувати дорогі університети і твоя дружина не найняла найкращого адвоката з розлучень. Тому ось тобі ціна, вдвічі вище ринкової й по руках".

Десь так же це працює, правда?

А угода про корисні копалини – це що? Якби Дональд Трамп казав, що Україна чи українська влада не хоче сідати за стіл перемовин і тому він говорить жорстко, то це мало б пояснення. Але ж ні. Він сам підтверджує, що українська влада хоче перемовин. А потім викидає на стіл угоду в стилі "ви нам винні", угоду в стилі іспанських конкістадорів при перемовинах з тубільцями. Хоче нашим коштом отримати хоч якийсь успіх під час свого президентства.

Тепер вони кажуть – або ви віддасте борг, якого не існує, або ми відключимо вам старлінки і не будемо продавати ракети ППО, щоб Владімір Путін зміг покращити позиції на полі бою і знищити енергетику? Оце мир через силу.

Я не знаю, чи підпише Володимир Зеленський угоду, яку хоче отримати від нас Трамп. Чи буде підписана будь-яка угода, яка може повністю змінитись по суті, залишившись лише за формою перемогою Трампа. Ми не знаємо, чи вдасться перетворити цю угоду на щось притомне.

Зауважте Єдина користь від візиту Келлога до Києва

Це чи не вперше я зрозумію, якщо Україна пошле Вашингтон у напрямку російського військового корабля.

Я розумію, що нам важливо мати американські інвестиції, і це не тільки про зростання ВВП, а також про рівень лобізму у майбутньому. Так само я розумію, що як мінімум 4 роки ми будемо мати справу саме з таким США і Трамп нікуди не подінеться.

Але так само я не можу прийняти угоду, коли на Україну покладають зобов'язання з компенсації щодо неіснуючих боргів. Коли Україну ставлять у роль папуасів, де за бусінки забирають усе. Коли Україну нагинають, шантажуючи ще глибшими обіймами із Путіним, мотивуючи це тезами російської пропаганди.

Я завжди був за зовнішнє управління. Але зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ.

Для нас прийнятним є майбутній розподіл прибутків від американських інвестицій. Але ж ніяк не борги перед американцями за неіснуючим зобов'язаннями.

США нам більше не друзі

Якщо українська влада відправить американців услід за російським військовим кораблем, бо не зможе добитись переформатування угоди – я не буду критикувати українську владу. Я буду підтримувати наших. Бо це справжній суверенітет.

До теми Нам знову пропонують роль сакральної жертви: 3 шляхи для України

Ми не для того боремося в антиколоніальній війні з Росією, щоб потрапити у колоніальну залежність від девелоперів з Нью-Йорка. Досить з нас київських забудовників і їх жадібності.

Так само я буду вітати угоду, якщо вдасться її привести до притомного вигляду, і вона буде стосуватись виключно майбутніх рентних платежів щодо тих копалин, які американці чи їх партнери будуть видобувати.

Я хочу, щоб українська влада відчувала підтримку і мала простір для маневрів. Навіть якщо цей маневр вимагає непублічного посилання американців. Навіть тоді, коли під загрозою стає подальша підтримка.

США тепер не є друзями, а значить з ними можна розмовляти жорстко. Вони тепер не підтримують демократію в Україні, вони не сприяють реформам. То ж чому ми маємо переживати за їхні почуття?

Трамп не любить нас, але він залежний він американського суспільства. І ми маємо використовувати і спиратись на цю залежність. Треба розуміти, що у Трампа також є мотивація – і підтримувати Україну, і принести своїм виборцям хоч якусь угоду. Бо поки що йому немає чим похвалитись. Він вже провалив обіцяну депортацію. Вже провалив боротьбу з інфляцією. Вже був методично посланий канадцями, мексиканцями, данцями й арабами.

І компенсувати це все нашим коштом – не дуже добра ідея.