Цей факт став наслідком масштабної кампанії радянських перейменувань. Про це повідомляє "Телеграф".

Дивіться також В Одесі перейменували вулицю, яка мала ім'я вбивці російського царя

Якими були перші назви Апостолового?

Сучасне Апостолове розташоване у Дніпропетровській області. Поселення було засноване у 1793 році, а нині в ньому проживає близько 14 – 16 тисяч людей. Статус міста Апостолове отримало у 1956 році.

Найстаріша відома назва цього населеного пункту – Вошиве. Сьогодні вона звучить незвично, однак наприкінці 18 століття була цілком природною. Походила вона від назви струмка, що протікав повз перші хати поселенців.

У 1824 році життя поселення значно змінилося. Тут збудували церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Вона стала не лише духовним осередком, а й важливим орієнтиром для мандрівників і посадовців.

Після цього село отримало назву Покровське, яка проіснувала понад сто років і стала найдовговічнішою.

Одна з вулиць Апостолового у 1910 році

Одна з вулиць Покровського / Фото Wikipedia

Коли назву селища змінили?

На початку 20 століття через ці землі проклали важливу залізничну гілку. Побудована тут станція дістала назву Апостолове. За версією істориків, вона походить від прізвища роду Апостолів – нащадків гетьмана Данила Апостола, які володіли землями в цьому регіоні.

Коли станція перетворилася на стратегічний транспортний вузол, її назва поступово витіснила сільську, і згодом перейшла на саме поселення.

Де розташоване Апостолове: дивіться на карті

У 1930-х роках радянська влада розгорнула кампанію "переписування" мап. У 1936 році Апостолове перейменували на Косіорове на честь партійного діяча Станіслава Косіора, генерального секретаря ЦК Комуністичної партії (більшовиків) України у 1928–1938 роках. Саме він вважається одним із головних організаторів Голодомору 1932 – 1933 років.

Втім, ця назва протрималася недовго. Після падіння самого Косіора у 1938 році місту повернули попередню назву – Апостолове. Це стало рідкісним прикладом, коли історичний топонім виявився сильнішим за прізвище тимчасового вождя.

Після адміністративної реформи 2020 року Апостолове увійшло до Криворізького району та стало центром територіальної громади.

Якою була доля Косіора?

Як пише "Радіо Свобода", Косіор активно виконував накази московського керівництва щодо України. Він очолював процес розкуркулення, депортацій селян і колективізації, організовував репресії проти української інтелігенції, сприяв ліквідації керівництва комсомолу України та "чисткам" серед партійної номенклатури.

Також Косіор очолив боротьбу проти "українського буржуазного націоналізму", брав участь у згортанні політики українізації та прискорював русифікацію.

Станіслав Косіор

Станіслав Косіор / Фото Wikipedia

Проте його головним завданням було забезпечити вилучення зерна у селян і вивезення його з України. Його особисті зусилля з виконання державного плану хлібозаготівлі спричинили штучний масовий голод, внаслідок якого, за різними оцінками, загинуло від 5 до 10 мільйонів українців.

28 січня 1938 року Косіор був усунутий з посади керівника Компартії України і незабаром призначений заступником голови уряду СРСР. Уже на початку наступного року його заарештували за звинуваченням у зв'язках із Польською Військовою Організацією, а 26 лютого 1939 року його розстріляли.

Яке місто носило ім'я ворога Махна?

  • Місто на Черкащині, яке майже 75 років носило ім'я радянського генерала Миколи Ватутіна, у 2024 році було перейменоване на Багачеве. Спершу на цьому місці існувало робітниче поселення Шахтинське, яке виникло через розробку родовищ бурого вугілля на березі річки Шполки.

  • У 1949 році селище отримало статус міста і було назване на честь Ватутіна, який брав участь у визволенні Звенигородського району, але також придушував український визвольний рух і воював проти армії Махна та повстанців Холодного Яру. Перші кроки декомунізації у місті почалися у 2016 році з перейменування вулиць, а після 2022 року з'явилися проспект Незалежності та вулиці Небесної Сотні, Холодноярська та інші.

  • Остаточне перейменування міста на Багачеве відбулося 25 вересня 2024 року за рішенням Верховної Ради.