Її винайшли як оригінальний елемент декору стін, але все пішло не за планом, пише Medium.
Від шпалер до світового винаходу
Пухирчасту плівку винайшли у 1957 році американські інженери Альфред Філдінг і Марк Шаванн. Вони експериментували з двома пластиковими шторками для душу, які склеїли між собою так, щоб усередині залишилися повітряні бульбашки.
Ідея була доволі несподіваною: винахідники хотіли створити об'ємні декоративні шпалери для будинків. Однак покупці не оцінили такий дизайн, тому проєкт швидко провалився.
Втім, інженери не відмовилися від свого винаходу. У 1960 році вони заснували компанію Sealed Air і почали шукати нове застосування матеріалу.
Спочатку його тестували як ізоляцію для теплиць, але й ця ідея не стала популярною. Справжній прорив стався лише через рік, коли винахідники зрозуміли, що повітряні бульбашки чудово захищають крихкі предмети під час транспортування.
Як плівка стала популярною?
Першим великим клієнтом стала компанія IBM, яка використовувала пухирчасту плівку для перевезення комп'ютерів IBM 1401. Саме після цього матеріал почав стрімко набирати популярності, а незабаром став стандартом для пакування техніки, скла та інших тендітних речей.
Спочатку винахід мав назву Air Cap, але згодом отримав знайому всім назву Bubble Wrap.
Цікаво, що сьогодні компанія Sealed Air щороку виробляє стільки пухирчастої плівки, що її вистачило б, аби обгорнути екватор Землі приблизно десять разів.
Популярність винаходу виявилася настільки великою, що згодом у США навіть з'явився День вдячності пухирчастій плівці – Bubble Wrap Appreciation Day. Його щороку відзначають в останній понеділок січня, а в соцмережах цього дня традиційно публікують відео, де лопають бульбашки.
Науковці також пояснюють, чому людям подобається цей процес. За словами дослідників, ритмічне лопання бульбашок може ненадовго знижувати рівень стресу та давати мозку відчуття швидкого завершення простої дії. Саме тому пухирчасту плівку багато хто сприймає не лише як пакувальний матеріал, а й як своєрідний антистрес.