Ще кілька років тому ідея "закохатися" у чат-бота здавалася сюжетом наукової фантастики. Сьогодні ж люди дедалі частіше діляться в соцмережах історіями про те, що ChatGPT став для них не просто помічником, а співрозмовником, якому вони довіряють найпотаємніше.
Чому люди починають емоційно прив'язуватися до чат-ботів? Чи може ChatGPT хоча б частково замінити живе спілкування, кому це загрожує найбільше та де проходить межа, після якої звичайне користування ШІ перетворюється на проблему? Ці аспекти для 24 Каналу розібрала практикуюча психологиня Анастасія Змага.
Чому ШІ-агент здається ідеальним співрозмовником?
ЧатGPT не ображається, не перебиває, не відповідає "мені зараз не до цього" і майже завжди готовий підтримати розмову. Саме тому дедалі більше людей починають емоційно прив'язуватися до штучного інтелекту.
Втім, як пояснює психологиня, справа зовсім не в тому, що люди закохуються в машину. Насправді ШІ часто закриває ті психологічні потреби, які людина не може задовольнити у стосунках із реальними людьми.
У психології існує поняття "психологічного голоду". Це не про їжу, а про нестачу важливих потреб: визнання, контакту, структури, стимуляції, сенсу та близькості. Коли людина не отримує цього у своєму житті, вона починає шукати спосіб компенсувати дефіцит.
За потребою близькості стоїть безпека, можливість бути почутим, відчути, що твої почуття розділяють. Люди не завжди можуть це дати, а ШІ завжди готовий взаємодіяти,
– пояснює психологиня.
Саме ця передбачуваність і створює відчуття емоційного комфорту. Людина отримує відповідь тоді, коли їй це потрібно, може попросити пораду, підтримку чи навіть оцінку своєї роботи. Для багатьох це стає способом закрити потребу у визнанні.
Чи справді це кохання?
На перший погляд, може здатися, що люди дійсно починають закохуватися в чат-ботів. Однак психологиня наголошує: у більшості випадків працює механізм психологічної проєкції.
Людина сама задає стиль спілкування, сама визначає тон розмови і зрештою отримує саме ті відповіді, які очікує почути. Через це виникає ілюзія, що співрозмовник її ідеально розуміє.
Люди вірять, бо хочуть вірити у щось просте. Реальні стосунки складні, над ними потрібно працювати, змінюватися самому. А тут тебе ніби приймають просто тому, що ти є,
– говорить експертка.
Вона додає, що стосунки завжди потребують взаємної роботи. Кожна людина дивиться на інших крізь власний досвід, власні страхи й очікування. Штучний інтелект такого "дзеркала" не має, тому взаємодія здається значно легшою.
Попри те, що штучний інтелект здатний частково компенсувати дефіцит підтримки, повністю закрити потребу в близькості він не може.
Та психологиня зазначає, що вже існують дослідження, які показують користь ШІ для людей, які тимчасово залишилися без соціальної підтримки. Особливо це стосується важкохворих чи людей, які переживають кризові періоди, чи не мають поруч людей, кому може довіритися. Однак така допомога має бути структурованою.
Якщо це хаотичне спілкування – "що мені робити?" і ти отримуєш півтори тисячі варіантів відповіді, це одна історія. Але зараз штучний інтелект уже навчився допомагати більш структуровано, особливо коли йдеться про пошук інформації чи підготовку до звернення до лікаря,
– каже вона.
Водночас експертка наголошує: у питаннях здоров'я чи лікування ШІ не повинен замінювати фахівців. Він може допомогти зібрати інформацію, але остаточні рішення мають ухвалюватися разом із лікарями.
Де проходить межа між користю і небезпекою?
У світі вже були випадки, коли люди заявляли про "шлюб" із чат-ботами або будували романтичні стосунки зі штучним інтелектом. Але, наголошує психологиня, це не означає, що така модель взаємодії стає новою нормою. Найбільший ризик виникає тоді, коли людина починає уникати реального світу.
Моя гіпотеза така: найбільш уразливими є люди, які бояться живого контакту або мають труднощі з близькістю. Якщо вони дедалі більше уникають реальних стосунків, то залишаються у своїй зоні комфорту. Тут їм безпечно, а виходити в реальне життя стає дедалі важче,
– пояснює експертка.
Особливо насторожити повинні ситуації, коли людина повністю ізолюється, перестає довіряти іншим, переконує себе, що світ налаштований проти неї, а єдиним безпечним співрозмовником стає штучний інтелект.
За словами психологині, дедалі більше клієнтів приходять на консультації вже після спілкування зі штучним інтелектом. Хтось отримує попередні пояснення своїх переживань, хтось – готовий "діагноз", а іноді навіть покроковий план дій. У цьому є як переваги, так і ризики.
Корисними можуть бути загальні рекомендації: налагодити режим сну, більше рухатися, харчуватися регулярно чи звернути увагу на власний емоційний стан. Але остаточну оцінку таких порад усе одно потрібно співвідносити з реальністю.
Клієнти часто приходять і кажуть: "Мені ChatGPT сказав ось це". І тоді ми разом розбираємося: де це справді працює, а де ні,
– розповідає психологиня.
Вона переконана, що штучний інтелект не є ворогом психологів. Навпаки – він може бути корисним інструментом, якщо людина не відмовляється від критичного мислення і не замінює ним реальне спілкування з людьми.
Хто найбільше ризикує емоційно прив'язатися до ChatGPT?
Попри поширений стереотип, що найбільше часу з чат-ботами проводять зумери, психологиня каже: у групі ризику не лише наймолодші користувачі. Значно важливішими за вік є життєві обставини людини.
Найчастіше емоційний зв'язок зі штучним інтелектом формується у тих, хто переживає самотність, втрату або має труднощі з довірою до інших.
Я б сказала, що це самотні люди. Люди, які або переживають втрату, або не довіряють іншим. Але в глибині цього завжди є самотність і страх близькості,
– пояснила психологиня.
В українських реаліях ця проблема лише загострилася через повномасштабну війну. Багато людей втратили близьких, були змушені виїхати за кордон або опинилися далеко від звичного кола спілкування. У таких умовах чат-бот стає тим, хто завжди доступний.
"Завжди було простіше виговоритися незнайомцю, якого більше ніколи не побачиш. А тз ШІ ти не знаєш, хто це, не бачиш його, але знаєш: якщо попросиш підтримки, то її отримаєш", – додала Анастасія.
Користуватися ШІ активно починають уже підлітки приблизно з 15 років. Однак найчастіше до чат-ботів звертаються люди віком від 20 – 25 до 35 років. Саме у цьому віці люди переживають найбільше криз: переїзди, зміну роботи, побудову кар'єри, розриви стосунків, пошук себе. Особливо це стосується українців, які після початку повномасштабної війни опинилися за кордоном.
У них немає близького кола спілкування, друзів, із якими можна зустрітися. Навіть якщо поруч є кохана людина, це інша культура, інша мова. Треба ніби перекладати свою душу, щоб тебе зрозуміли. А в контакті зі штучним інтелектом цього робити не потрібно,
– зауважила Анастасія.
Вона додає, що у своїй практиці помічає закономірність: люди, які мають активне соціальне життя, рідко говорять про ChatGPT на консультаціях. Натомість клієнти, які переживають самотність або мають труднощі з близькими стосунками, значно частіше розповідають про свої розмови з ШІ.
Ще одна велика соціальна група в Україні це військовослужбовці. Але, на переконання психологині, військові не є серед тих, хто ризикує сформувати глибокий емоційний зв'язок з ШІ-агентами.
Усе, що ми маємо зараз – це тільки завдяки їм. І їхня основна потреба зараз – вижити. Вийти із позиції, повідомити рідним, що вони живі. У цей момент психіка працює зовсім на іншому рівні,
– пояснила експертка.
Водночас вона звертає увагу на іншу проблему. Після повернення з фронту багатьом військовим доведеться адаптуватися до мирного життя, а їхнім родинам – заново вчитися будувати стосунки.
"Це буде великий виклик для України. Військові й цивільні після війни житимуть із різним досвідом, різною психікою. Саме ця адаптація стане одним із найскладніших процесів", – каже психологиня.
Найкраща "профілактика" від ризиків ШІ
Психологиня наголошує: саме по собі спілкування зі штучним інтелектом не є проблемою. Однак "закоханість" у чат-бота вже не можна назвати здоровою моделлю взаємодії.
Це не норма. Людина закохується в неживу істоту, а такі стосунки не мають розвитку. Вони існують лише у фантазії,
– каже експертка.
За її словами, найбільше до цього схильні люди з тривожним або уникаючим типом прив'язаності. Якщо у реальному житті їм важко будувати близькі стосунки, вони можуть переносити свої потреби на штучний інтелект.
Водночас психологиня застерігає: людина, яка перебуває у стані закоханості – незалежно від того, чи йдеться про реальну людину, чи про ШІ, – часто втрачає здатність критично оцінювати ситуацію.
Саме тому головна порада залишається простою: не шукати в чат-боті заміну людським стосункам.
Ні людина, ні машина не можуть повністю закрити всі наші потреби. Найкраща профілактика – більше уваги приділяти собі, своїм потребам і будувати здорові стосунки з реальними людьми. Саме вони дають відчуття безпеки, довіри, підтримки й можливість бути по-справжньому почутим,
– резюмувала Анастасія.