Повідомляє 24 Канал з посиланням на BBC.
Дивіться також Чоловік заради неї створив нову церкву, але потім віддав наказ про страту: хто така Анна Болейн
Що відомо про Ліндерта Гасенбоша
Трагічна історія голландця вперше стала відомою у січні 1726 року, коли команда англійського корабля виявила на острові Вознесіння намет і щоденник з історією матроса. Його рештки так і не вдалося знайти.
Острів Вознесіння / Фото Wikipedia
Розповідь про труднощі, які пережив Ліндерт Газенбош, доправили до Англії, де її переклали та оприлюднили.
Відомо, що Ліндерт Газенбош народився близько 1695 року в Гаазі. Він був єдиним сином Йоганнеса Газенбоша та Марії ван Бергенде.
Після смерті матері батько перевіз сім’ю до Батавії (теперішня Джакарта), однак Ліндерт, який був тоді підлітком, залишився в Нідерландах.
У 18 років він вступив до Голландської Ост-Індійської компанії (VOC), де спершу працював простим матросом, а згодом став скарбником.
Компанія VOC, яку часто вважають першою багатонаціональною корпорацією у світі, мала значну торгівельну силу в Азії, однак умови праці в ній були жорстокими.
Газенбош майже десять років Гасенбош служив на аванпостах VOC у Батавії та Кочі (Індія).
У жовтні 1724 року він залишив Нідерланди, куди так і не повернувся.
Як Ліндерт Газенбош виживав на безлюдному острові
Під час однієї з подорожей Газенбоша звинуватили в "мужолозтві" – злочині, який у ті часи вважався одним із найтяжчих і зазвичай карався стратою. Однак у його випадку винесли інший вирок – залишити його на безлюдному острові.
Йому залишили лише намет, Біблію, насіння і діжку з питною водою.
Перший місяць на острові Газенбош присвятив пошукам прісної води та молитвам на порятунок.
Однак із часом самотність ставала нестерпною. Він намагався приручити птаха, але той помер.
Чоловік посадив цибулю, горох і капусту, але ґрунт виявився непридатним для вирощування – урожай був мізерним.
Ліндерту Гасенбошу довелося тяжко виживати на острові / Фото GettyImages
Особливо критичною була ситуація з водою. Найближче джерело знаходилось за кілька кілометрів від узбережжя, де він добував собі їжу. Через пів року джерело вичерпалося, і Газенбош змушений був пити власну сечу.
За місяць у нього почалися галюцинації. У щоденнику він згадував, що бачив "дух людини, яку колись знав".
Коли запаси прісної води повністю вичерпалися, він у відчаї почав пити кров черепах і птахів, аби вижити.
Останні записи в його щоденнику, датовані 14 жовтня 1725 року, були скупими й моторошними: "Я ще живий".
Як світ дізнався про історію Ліндерта Гасенбоша
Протягом більш як двох століть історія Газенбоша залишалася майже забутою.
Лише у 1990-х роках голландський історик Міхіл Колберген натрапив в Морському музеї Амстердама на англійську брошуру з історією про справжнього голландського "Робінзона Крузо", якого кинули напризволяще.
Він заглибився в архіви Голландської Ост-Індійської компанії й там виявив ім’я Газенбоша.
Його долю підтверджував моторошний запис у зарплатній відомості компанії: "17 квітня 1725 року на кораблі "Праттенбург" його засудили до висадки на берег з конфіскацією заробітної платні".
Колберген виклав свої напрацювання в книзі "Голландський Робінзон Крузо" (Een Hollandse Robinson Crusoe), однак сам не дожив до її публікації – історик помер від раку незадовго до виходу книги.
Через три роки історик і письменник Алекс Рітсема натрапив на роботу Колбергена в одній з бібліотек Девентера.
У 2011 році саме Рітсема опублікував книгу "Голландський мандрівник на острові Вознесіння" (A Dutch Castaway on Ascension Island), повернувши світові забуту історію Ліндерта Газенбоша.
До слова, раніше ми розповідали про історію Івана Боришка – українця, який став найвідомішим сумоїстом 20 століття в Японії. Зокрема він став першим фактичним іноземцем, що досяг звання йокодзуни.