Ця історія, що вийшла у видавництва "Книголав", сповнена насильства, мовчання та мізогінії – авторка стверджує, що вплив династії експрезидента ламав долі багатьох жінок, від безіменних жертв чоловічої хижості до справжніх "зірок", як-от Мерилін Монро чи Керолін Бессет. Жіночі імена з орбіти політичного клану були назавжди пов’язані з прізвищем Кеннеді – їхню суб’єктність відбирали стараннями журналістів і чоловіків, які користувалися патріархальним укладом Сполучених Штатів та власним доброчесним іміджем, пише 24 Канал.

Дивіться також Майже 100 років носило ім'я соратника Сталіна: що це за українське місто

Неформальна заборона на правду

Вірогідна колективна змова, пов’язана з родиною Кеннеді, могла існувати завдяки великому політичному капіталу, здобутому Джоном Фіцджеральдом, тридцять п’ятим президентом США. Особисті долі жінок регулярно приносилися в жертву іміджу та політичному просуванню нащадків "Камелоту" – президентської адміністрації Кеннеді. Між владними структурами, персоналом нижчої ланки, деякими журналістами й самими членами династії була укладена неформальна угода – будь-які прояви "токсичності" мали бути стерті.

Прикладом такого витіснення з публічного поля є історія Мерилін Монро. Її складні взаємини з Джоном, а пізніше з його братом Робертом, довго описували як "невинні пригоди". Натомість, у книзі вони подані як небезпечна гра двох найвпливовіших "хижаків" Америки. Смерть Монро стала заключним акордом тривожної історії публічних загравань і закулісного зловживання владою.

Морін Каллаган описує, як Кеннеді виштовхували зі спільного наративу двозначні згадки про тогочасну "міс США", позбавляючи Монро права на власну перспективу. Мертві не говорять, а популярна культура здатна зберігати викривлений образ довгі десятиліття – саме цим і користалися нащадки Кеннеді, подаючи фактичні зради Джона, зокрема із самою Мерилін, як ознаки його шарму.


Книга розкриває цікаву проблематику / Фото з сайту видавництва

Хто тримається за вигадку?

Міф про спадкоємців "Камелота", які досі є гравцями великої політики, підтримувався ліберальними елітами, медіа та прихильниками фігури Джона Кеннеді, які трималися за його політику як за ідеал, протиставляючи її невдачам правих сил. Принци з Вашингтону мали бути бездоганними, як і їхні дружини – на думку тут спадає шлюб між Джоном Ф. Кеннеді-молодшим і Керолін Бессет, якій випало безліч важких випробувань поруч із чоловіком.

ЗМІ створювали образ "королівської пари", коли як сама Керолін докладала значних зусиль заради підтримки іміджу родини – погоджувалася на пластичні операції, відбивалася від журналістів і замовчувала таємниці. Колективна воля клану вимагала, щоб вона була продовженням свого чоловіка, а не окремою особистістю. У своїй книзі Морін Каллаган приписує провину за авіакатастрофу, яка поклала край життям Джона-молодшого та Бессет, самому чоловіку, який славився своєю недбалістю та самовпевненістю.

Втім, у той час медіа активно просували ідею про своєрідне "прокляття Кеннеді", яке раз у раз спіткає жінок поруч із "мучениками" Америки.

Законсервоване насильство

Ліберальні політичні еліти потребували Кеннеді у ролі символу змін і заплющували очі на численні маніпуляції та зловживання владою, спрямовані на приховування аб’юзу. Цим самим вони створювали підґрунтя для руху історії по колу – окрім Монро, Бессет і безіменних коханок Кеннеді, були й інші жінки.

Одна з них, Мері Джо Копечне, втонула в авто Теда Кеннеді. За даними книги, після інциденту родина могла найняти спеціалістів для перепису матеріалів у медіа та мінімізації політичних наслідків.

Приклади знаходяться і в нашому столітті – критична увага американців прикута до заяв міністра охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого, проте багато хто забуває про його нещасну дружину Мері, яка скоїла самогубство на тлі нещасливого шлюбу. Коріння насильства тягнеться з минулого, з часів, коли брутальний патріарх Джозеф Кеннеді привив своїм дітям, яким судилося досягти висот у політиці, об’єктне ставлення до жінок.

Тривале мовчання стало механізмом закріплення безкарного насильства та прикладом для майбутніх поколінь. Попри критичний перегляд образу Кеннеді, досі знаходяться люди, схильні романтизувати хижацьку поведінку політиків і підтримувати "гламурний міф" – чого тільки вартий новий серіал скандального Раяна Мерфі про стосунки Бессет і Джона-молодшого.

Книга Морін Каллаган є довгоочікуваною "розплатою" та способом відновити справедливість – вона проливає світло на жінок, які так довго перебували у тіні династії Кеннеді, та докладається до зупинки аб’юзу, притаманного владним чоловікам.

Українські письменники, про яких ви могли не знати

  • Віктор Петров, український письменник, був, ймовірно, агентом КДБ і працював на Німеччину під час Другої світової війни. Разом із Валер'яном Підмогильним він вважається основоположником жанру інтелектуального роману. Не так давно його ім'я знову зазвучало у літературній спільноті. Зокрема, активно обговорюють його твори "Доктор Серафікус" та "Дівчинка з ведмедиком".

  • Гео Шкурупій – футурист із Розстріляного відродження. Його справжнє ім'я – Георгій Данилович. Він був українським письменником, кіносценаристом та журналістом. Встиг написати доволі багато, проте зараз обговорюють його роман "Жанна-батальйонерка".

  • Це український письменник, який написав доволі багато – Олесь Ульяненко. Малу Шевченківську премію отримав за роман "Сталінка". Також відома його книга "Знак Саваофа" та "Там, де Південь".