Ожинове морозиво, запашний англійський кекс з сушеними ягодами, пікантна кава зі сметанкою, – ось ті частинки затишку, які супроводжували велику поетесу в її щоденності. 24 Канал з посиланням на "НовоградCity" загляне до кухні родини Косачів і спробує уявити, яким був той світ – світ смаку, родинного тепла і тонкого поетичного почуття.
Дивіться також Що ми не знали про Лесю Українку: 7 цікавих фактів з життя легендарної поетеси
Яким був гастрономічний світ Лесі Українки?
Леся Українка – не лише геніальна поетеса, драматургиня, громадська діячка, а й людина із чуттям до простих радощів життя. Листи, спогади рідних і сучасні дослідження відкривають перед нами іншу сторону її – кулінарну. Вона полюбляла не лише читати і творити, а й насолоджуватися смачним, даруючи собі й рідним теплі миті за чаєм або кавою.
Утім, щоденне харчування Леся змінювалось із роками: через проблеми зі здоров'ям (шлунково-кишковий тракт), її "раціон" ставав дедалі простішим. Та навіть у такі складні часи в її раціоні знаходилося місце для ласощів – ожинове морозиво ставало ніби порятунком і маленьким святом у сірі будні.
Улюблені десерти: ожинове морозиво та "Косачівський" кекс
Однією з найвідоміших гастрономічних історій, пов'язаних із Лесею Українкою, є її любов до ожинового морозива. За спогадами, це морозиво готувала або її сестра Ізидора, або мати – Олена Пчілка.
Ожинове морозиво – це не просто десерт. Це символ родинного затишку й домашнього тепла. Цілком можливо, що в ті години, коли фізично було важко, холодне морозиво приносило Лесі полегшення, нагадуючи про літні дні, про спокій, про рідний дім. Цей смак – не надто багатий чи витончений, але щирий і по – справжньому людяний.
Ще одним "фірмовим" десертом стала випічка, яка зараз відома як Косачівський кекс. Це англійський кекс з добавками сухих або сушених ягід – суниці, чорниці, інколи інших, залежно від сезону та наявності. Саме такі ягоди дуже любила поетеса, і саме до цієї випічки мав хист її родинний дім.
За переказами, на Волині, поблизу озера Світязь, збирали ягоди – чорниці та суниці – які потім використовували для приготування кексу. Ця випічка мала таке значення, що нині її називають косачівською, на честь родини.
Таке приготування тіста за допомогою кефіру, яйця, борошна, розпушувача та ягід створювало не просто десерт, а майже ритуал: запах випічки, тепло духовки, аромат свіжої випічки, аромат ягід. Саме таке поєднання простоти та домашнього затишку, достойне великої поетичної натури.
Кава зі сметанкою та сало на хлібі
Окрім десертів, згідно з біографічними свідченнями, Лесі не чужі були й інші гастрономічні звички. Вона згадувала, що п'є ранкову каву (а чай – скасувала), інколи зі сметанкою замість молока. У сімейному побуті співіснували традиції: до кави – шматочок сала на хлібі, масло на стіл завжди, іноді какао або молоко замість звичного обіду.
Це показує, що гастрономія для Лесі – не лише про десерт і свято, а про щоденність, про звичку й домашнє затишшя. Просте сало, хліб, шматочок масла… Усі ці маленькі деталі – частини культури, частини життя, які для неї були такими ж реальними, як слово, рядок, поезія.
Леся Українка ласувала ожиновим морозивом / Фото SHUBA
Сім'я, спогади, кулінарна пам'ять
Гастрономічні вподобання Лесі – нерозривно повʼязані з її родиною – родиною Косачів. Її мати, сестра, тітки – всі вони брали участь у приготуванні того, що потім ставало "літературно-солодким" спадком. Морозиво готували сестра чи мати, кекс пекли всією родиною, ягоди збирали влітку разом.
Це завжди був сімейний ритуал – з любов'ю, з увагою до деталей, з турботою про смак, про атмосферу, про те, щоб за столом були не лише смаколики, а й тепло, спогади, голоси… І навіть сьогодні, у нашому світі, коли згадують "косачівський кекс" або "ожинове морозиво Лесі Українки", ми не просто відтворюємо рецепт – ми відтворюємо дух, атмосферу, зв'язок поколінь.
Кекс за родинним рецептом Косачів, який любила Леся Українка / Фото 1000 menu
Ідея поєднання гастрономії та літератури – не нова. Сучасні кондитери, мистецькі заклади та музеї роблять спроби відтворити ті старі рецепти, аби дати людям змогу "відчути" Лесю Українку не через рядки, а через смак. Наприклад, у місті Луцьку (на Волині) під брендом "Косачівський" пропонують випічку, натхненну смаковими вподобаннями поетеси, – із сушеними ягодами, ароматом диму, духом старовини.
Такі практики – не просто гастрономічні, вони мають культурне й освітнє значення. Вони допомагають відчути, якою була повсякденність минулих століть, наскільки тісно перепліталися життя, смак, творчість. І водночас це нагадування: велика література живе не лише у книжках – вона жива у звичках, у чаюванні, у запахах і смаках.