Петлюра мріяв про сильну державу, вів боротьбу не лише зі зброєю, а й словом, і навіть у вигнанні залишався відданим своїй справі. 24 Канал зібрав 5 маловідомих фактів, які дозволять поглянути по-новому на одного з провідних діячів української національно-визвольної боротьби в початку 20 століття.
Дивіться також Мав брата-близнюка та був учасником війни в Грузії: 5 найцікавіших фактів про Ґонґадзе
Надихався "Кобзарем" Шевченка
"Кобзар" Тараса Шевченка справив значний вплив на формування поглядів Симона Петлюри – він неодноразово перечитував цю збірку творів. Крім того, революціонер захоплювався творами Івана Котляревського та історичною літературою. Також Петлюра захоплювався Іваном Франком, з яким був особисто знайомий.
"Після Шевченка долю поета-проводиря національного ідеалу українського народу перейняв Іван Франко... Якщо у Шевченка була глибока віра в незужитковані сили рідного народу, то у Франковій поезії бачимо перехід віри в певність…", – писав Петлюра у своїй статті 1913 року.
Симон Петлюра / Фото Wikipedia
Сидів у Лук’янівській в’язниці за правління Павла Скоропадського
Під час правління гетьмана Павла Скоропадського Симона Петлюру було заарештовано й ув’язнено в Лук’янівській тюрмі. Причиною стали його антигетьманські виступи та агітація, яку він вів через мережу селянських кооперативів, що очолював. Спершу селяни сприймали владу Скоропадського спокійно, але з поверненням старих порядків почали чинити збройний опір.
Був одним із творців української армії
Ще за часів Центральної Ради Петлюра активно відстоював ідею створення української армії. І хоча тоді питання незалежності України відкрито не стояло, Петлюра бачив у війську стратегічну необхідність. Однак головним питанням на той час було те, якою має бути українська армія – на регулярних засадах чи добровольчою.
На той момент українізовані частини російської армії давали Центральній Раді певну перевагу в діалозі з Тимчасовим урядом у Петрограді. Але Другий Універсал фактично позбавив УЦР контролю над цими військами. Лише після Третього Універсалу Генеральне секретарство військових справ було відновлено, й очолив його Петлюра.
Війська Української Центральної Ради / Фото Wikipedia
На відміну від Володимира Винниченка та Миколи Порша, які підтримували добровольчі загони, Петлюра наполягав на створенні регулярної армії. Згодом стало зрозуміло, що він мав рацію, адже добровольці швидко вичерпалися.
Мав злиденне життя в еміграції у Парижі
На початку жовтня 1924 року Петлюра, як голова Директорії УНР, переїхав до Парижа, шукаючи підтримки й налагоджуючи дипломатичні зв’язки. В еміграції він жив у злиднях – за його словами, там він перебивався "з хліба на квас". Люди, які його бачили Петлюру у французькій столиці, відмічали, що він "живе убого".
За ті скромні кошти, що він нерегулярно отримував від еміграційного Державного центру чи з інших джерел, Петлюра винаймав дуже скромне житло – останнє його помешкання містилося під самим дахом й мало дві маленькі кімнатки з мінімальним набором найнеобхідніших меблів і без телефону.
Через відсутність кухні Петлюра харчувався у дешевих ресторанах в околиці. Його скромні статки йшли переважно на сигарети (він викурював до 40 на день), книги та пресу. Відомо, що його дружина Ольга заробляла рукоділлям, щоб оплачувати навчання доньки Лесі у французькому ліцеї, про освіту якої батьки дбали найбільше. Усі цінності родина продала ще до прибуття до Франції.
Пропаганда зображала його антисемітом
Самуїл Шварцбард убив Симона Петлюру, стверджуючи, що це помста за єврейські погроми, які відбувались за часів Отаманщини. Проте звинувачення в антисемітизмі Петлюри – це результат російської пропаганди, а не історичних фактів.
Російська пропаганда зображала Петлюру антисемітом / Фото Wikipedia
Ще до революції 1917 року Петлюра як журналіст виступав на захист євреїв та засуджував утиски, яких вони зазнавали в Російській імперії. Ставши політиком і Головним отаманом УНР, він ніколи не виявляв антисемітських поглядів ні в словах, ні в діях.
Зокрема, збереглися документи, де він закликає українських військових припинити єврейські погроми. Відомо, що це була ініціатива польових командирів, які не визнавали центральної влади. Однак, щойно з'являлася можливість покарати такого командира, Петлюра використовував усі сили та засоби для цього.
Нагадаємо, раніше ми писали про маловідомі факти з життя Миколи Хвильового. Зокрема він був добровольцем у Червоній армії.