Зараз усе частіше з'являються історії про те, як українці залишають великі міста й переїжджають у віддалені села, шукаючи спокій, менше метушні та ближчий контакт із природою. 24 Канал поспілкувався з українкою Клавдією Мазуренко, яка вже чотири роки живе у селі на Закарпатті разом із чоловіком та сином.
Раніше родина мешкала у Києві, однак з часом вирішила повністю змінити міський ритм життя на сільський. У розмові вона розповіла про всі етапи переїзду, рішення, яке до нього підштовхнуло, а також про реалії життя поза містом: від переваг до складнощів, з якими довелося зіткнутися після зміни середовища.
Дивіться також Мешкає, їсть і спить у фурі: 24-річна українка-далекобійниця вразила кардинальною зміною життя
Київ залишили позаду: чому родина обрала життя у селі і що з цього вийшло?
Як у вашому житті з'явилась ідея переїзду з міста в село?
Мені здається, що це не ми обрали село, а воно нас. Ми їздили відпочивати в це село на Закарпатті 5 років, а потім у якийсь момент зрозуміли, що повертатися у Київ все важче, ми буквально рахували дні до наступної відпустки саме у селі, а не у Європі, в яку тоді часто їздили.
Кілька разів нас у Києві так накривало: від заторів, відсутності свіжого повітря, цієї забудови, коли один у одного на голові, а за паркомісця треба боротися… що ми майже були готові зібрати валізи, зняти якийсь невеликий будинок у селі і спробувати там жити.
Чи одразу ви прийняли рішення переїжджати у село?
Завжди зупиняло те, що ми з чоловіком працювали в офісах, а головний фактор – це дитина, бо школа і гуртки. Все змінив ковід. Робота й школа перейшли в онлайн, і ми зрозуміли, що це не такі вже й перешкоди. Перебувати більшість часу в квартирі – точно не те життя, яке нам подобається. Тоді ми наважилися хоча б спробувати розглянути ділянки в тому самому селі на Закарпатті, щоб мати дачу з маленькою ділянкою.
Атмосфера життя у селі / інстаграм oceans_within_us
Як ви знайшли свою ділянку і чому зрозуміли, що це "ваше місце"?
Коли ми звернулися до наших теперішніх сусідів з проханням показати ділянки в селі, які продаються, зіштовхнулися з тим, що маленьких ділянок, як ми собі планували – це 5 соток, максимум 10 – тут не існує. Усі ділянки великі, а це вже зовсім інший бюджет та інші плани на будівництво.
Але коли наші ноги ступили на місце, де ми тепер живемо, ми одразу зрозуміли – це воно! Ми більше не хочемо нічого дивитися, ми хочемо тут жити хоча б 5 – 6 місяців у році.
Це була весна 2021 року. Ми домовилися з власниками, вони почали оформлювати документи на землю, бо одна з частих проблем у селах – відсутність актуальних документів. Оформлення затягнулося, і до купівлі ми дійшли тільки у грудні 2021 року – за два місяці до повномасштабного вторгнення. Тоді ми купували цю землю, навіть не розуміючи до кінця, що з нею будемо робити. Були думки, що колись це може перерости у бізнес з оренди будиночків.
Як повномасштабна війна вплинула на ваш переїзд і будівництво?
24 лютого 2022 року знову змінило всі плани. Треба було приймати рішення: виїжджати з країни, щоб забезпечити дитині безпеку, чи лишатися і переїжджати в більш безпечний регіон. Виїжджати ніхто з нас не хотів, ми досить багато подорожували і у нас не було думки, що десь набагато краще.
Природа навколо будинку / інстаграм oceans_within_us
Ділянка вже була в тому місці, про яке ми так мріяли, ще живучи в мирному місті, тому стало зрозуміло, що треба житло, яке не займе пів життя на будівництво. Ми звернулися до українського виробника модульних будинків.
Вони тоді ще самі не розуміли, чи зможуть працювати як раніше, бо цехи були в Бородянці, але пообіцяли, що щось придумають і спробують зібрати будинок або в цеху, або прямо на місці. Цехи вціліли, і вже влітку 2022 року наш перший будинок приїхав у гори.
Що для вас означає життя в селі?
Для мене життя в селі – це про заземлення, якого так не вистачало в місті. Це справді свіже повітря, це яскраві зорі вночі, бо немає вихлопних газів, які затуляють все небо. Це вода без хлорування. Це їжа, яку я можу виростити сама і знати, що вона без хімії. Це дуже багато природного руху – як для офісної працівниці в минулому, повірте, це серйозна перевага.
Це також про ментальне здоров'я, бо фізична праця, від якої багато хто намагається втекти в індустріалізацію, реально заспокоює. Як і постійний контакт з природою та тваринами.
Мене часто звинувачують у романтизації життя в селі, і це правда – навіть майже через 4 роки життя тут я все одно бачу в цьому романтику.
Які умови необхідні для комфортного життя в селі?
Два важливих моменти, без яких, на мій погляд, неможливе комфортне життя в селі: віддалена робота та власний автомобіль – це для дорослих. Якщо є діти – складніше. Моїй дитині підходить навчання онлайн більшість часу. Очні заняття – це тільки спорт-зал, але не для всіх дітей це буде комфортно. Школа є в сусідньому селі, але ми на сімейній нараді вирішили залишитися на онлайн-навчанні в тій школі, де дитина навчалася раніше.
Будинок у жовтні / інстаграм oceans_within_us
З якими побутовими реаліями сільського життя ви стикаєтесь?
Роботи тут завжди дуже багато. Для нас це не проблема, бо ми досить рухлива родина, але для когось це може бути складно. В ідеалі я б радила спробувати пожити в селі місяць влітку і місяць взимку перед повноцінним переїздом, якщо є така можливість.
Як ваша дитина адаптувалася до переїзду з міста в село?
Ми вирішили переїхати навесні 2022 року (початок повномасштабного вторгнення), на той момент сину було 12 років – це вже підліток, який чітко розумів причину переїзду: втеча від небезпеки. Тому вмовляти не було потреби.
Вся родина чітко розуміла причинно-наслідковий зв'язок. На той момент багато його однокласників роз'їхалися, тому у дитини було розуміння, що він не один у цій ситуації.
Адаптації майже не було, бо ми намагалися створити максимально комфортні умови. Плюс ковід уже підготував усіх до онлайн-формату навчання і роботи. Багато залежить від характеру дитини. Сину комфортно вчитися онлайн, більшість гуртків теж онлайн, наприклад, гра на фортепіано.
Як поєднати життя у селі, онлайн-освіту та гуртки для дитини?
Багато хто каже, що онлайн-гра на фортепіано – це не те саме, що офлайн-музична школа, і мабуть це правда. Але він навчався з нуля онлайн і за два роки має дуже хороші результати, на мій погляд. Офлайн відвідує тільки спорт-зал, нам пощастило, що він є у сусідньому селі.
Будинок та територія / інстаграм oceans_within_us
Чи вигідніше жити у будинку, ніж у квартирі?
Будинок завжди виходить дорожче, ніж квартира, бо у квартирі це чітко окреслений простір і всі комунікації вже забезпечені державою або забудовником. У будинку це все лягає на ваші плечі. І навіть якщо сама "коробка" може коштувати приблизно як квартира, усі інші витрати значно перевищують "квартирний" бюджет.
Дивіться також "Живемо як одна сім'я": як дві українки разом виховують своїх дітей у бостонському шлюбі
Які витрати люди найчастіше недооцінюють?
Мені часто ставлять питання про вартість будинку, маючи на увазі лише саму коробку. Але це не дає реальної картини. Люди часто не враховують: ділянку, комунікації, огорожу, облаштування території, інструменти для догляду (лопати, сокири, газонокосарки тощо). У кожного в результаті виходить різна сума, бо залежать матеріали, технології та підхід. Якщо рахувати тільки комунальні витрати, тоді приблизно як у місті. Але у великому двоповерховому будинку витрати будуть значно більші.
За чим ви сумуєте з міського життя?
Сумуємо за швидким доступом до якісної медицини, бо всі візити треба планувати заздалегідь. Наприклад, до стоматолога нам їхати 1 – 1,15 години, а до сучасної клініки близько 60 кілометрів. Також сумуємо за доставкою їжі та продуктів, як у місті. Але водночас до культурних подій, як концертів чи кіно: для цього ми їдемо у велике місто, але без заторів це іноді навіть швидше, ніж у Києві.
Життя у селі справді має багато переваг: спокій, природу, менше шуму й більш розмірений ритм. Але водночас воно не є універсальним варіантом для всіх, адже передбачає певні умови та критерії, до яких не кожен буде готовий.
Які ще новини будуть вам цікаві?
Раніше 24 Канал спілкувався зі вчителькою, яка змінила свою професійну діяльність та стала далекобійницею. За словами Анастасії, перші рейси були майже ідеальними: мало туристів, неважкі валізи, екскурсії по Європі. Потім вона перейшла з туристичних турів на регулярні перевезення, де специфіка роботи виявилася набагато складнішою.
Але з часом прийшло звикання і навіть повернулося особливе "відчуття дороги". Анастасія зізнається, що коли бачить за вікном автобуса ліси, озера, то дивується, як раніше не помічала цієї краси. Зараз її основні маршрути пролягають до Польщі, а найулюбленіший напрямок – Відень.