Буденність, що виявилася розкішшю
Тут на магазинах пишуть "Вода", тут люди стоять у черзі на колонки та бювети, тут вода, та сама, що ллється у Києві з крану, – це величезна цінність.
Варте уваги Бундесвер зараз нагадує українську армію 2014 року
Але мені чомусь нестерпно бачити квіти, що засихають. Хр*н його знає, чому – я щиро вважаю себе товстошкірою, огрубілою людиною, я й плакав лише раз за цю повномасштабну... Але я не можу бачити, як вони сохнуть.
Ми ночуємо в якомусь профілакторії, й хр*н його знає, що означає це слово, я просто розкочую спальник на першому-ліпшому бугристому скрипучому дивані в коридорі. Я невибагливий, як невибагливі ще десятки чоловіків навколо мене, які сиплять, кашляють, хропуть.
Ї**ти, це не бліндаж, це справжня будівля, навіть зі склом, що трохи тремтить від виходів, х*ра тут бути незадоволеним, я ночую під дахом, це розкіш, недоступна тисячам наших людей.
Місце сили
Миколаїв прекрасний, як може бути прекрасне дивне місто, яке зачаїлося. Мико – це тепер загальна назва, як і Марік, Ха та Ваха. Це місто чомусь тепер настільки входить у мене, що тільки пізно ввечері, заламуючись у цей профілакторій, чіпляючи автоматом усі стіни, прорізи і двері, я нарешті розумію, що я відчуваю. Я тут щасливий. Я вимотаний, голодний і щасливий.
Радимо Одеса мовчить крізь біль, але повісила на плече автомат
Я не знаю, як це правильно сказати – тут, катаючись по запилюжених зігрітих вулицях, я почуваюся краще, ніж у Києві. Набагато краще. Я не знаю, що робить це місто саме таким (чи російська арта, чи наші реактивні системи залпового вогню), але воно небезпечне, при цьому – затишне і абсолютно, цілком здорове.
Мико знає, навіщо живе. Може для того, щоб замкнути на себе величезні сили росіян. Може для того, щоб вижити і плюнути їм на могилу. Може для того, щоб поливати квіти з останньої моршинської пляшки. Але він точно знає.
Актуально – 95-та та 79-та десантно-штурмові бригади звернулися до українців із потужним зверненням: дивіться відео