Відеозв’язок у тюрмах – практика, яку в США використовують ще з 90-х років. Однак колумбійське відділення стало першим, де відео стали обов’язковою альтернативою особистим зустрічам.
Відеорозмови з рідними дозволені 5 разів на тиждень, а особиста зустріч можлива тільки раз на 7 днів. Крім того, для неї потрібен спеціальний дозвіл, отримання якого – додаткова витрата часу.
Чиновники кажуть, що під час особистої зустрічі в’язня і його відвідувача все одно розділяє склянна перегородка. Тож нічого не зміниться, якщо перегородкою стане екран комп’ютера.
Для того, щоб особисто побачитися з ув’язненим, потрібно вистояти у черзі до кімнати зустрічей. Адже останніх в тюрмах не так багато, а охочих зустрітися завжди вистачає.
Обладнати відеокабінет набагато простіше: в одній кімнаті можна поставити кілька десятків моніторів, тож одночасно відбувається кілька десятків побачень.
Противники відеозустрічей кажуть, що відеозв’язок не може дати тієї моральної підтримки, яку отримуєш під час особистого побачення.
Анджела Девіс, мати одного з ув'язнених, каже, що під час особистої зустрічі завжди оцінює загальний стан сина. Це неможливо зробити, коли на екрані бачиш тільки обличчя. З аргументами Девіс згідні і інші відвідувачі тюрми в Колумбії.
Нагадаємо, відеозв'язок - не єдине вдосконалення, яке останнім часом запроваджують у тюрмах. Наприклад, в'єтнамцям, які у в'язниці активно займаються спортом, можуть скоротити термін ув'язнення.