В різних регіонах України по-різному цю подію спільної праці називали, але наша трипільська толока — це робота на наших трипільських будиночках, які ми хочемо, щоб на кінець вон и стали музейними діючими об’єктами і у нашому музеї, нашому заповіднику уже були дійсно в натуральну величину відтворені трипільські житла", — розповів директор заповідника "Трипільська культура" Владислав Чабанюк.
В роботі — дотримувалися усіх правил, за якими працювали пращури українців — трипільці. Глину для оздоблення будинків готували на воді та полові, а замішували — ногами. Ті, хто не побоявся забруднитися — зізнаються — такої потужної енергетики ще ніде не відчували.
"Я топтав глину, так весело було, ось, весь обмазався", — роповів Богдан, який працював на рівні з дорослими.
На питання, чи не важко, відповів: "Ну не дуже, глина в’язка, але я справлявся".
«Що і як робити підказують
не книжки, а власні гени».
"Люди є, які вночі їхали, стомлені. А зараз, бачите, скільки веселощів, скільки радості! І воно дуже приємно, я ніколи не думав. коли місиш ногами глину — відчуття такі, як у дитинство повернувся", — розповів казкар Сашко Лірник.
Працювали натхненно і дорослі, і діти. Щоправда, зізнаються — секрети роботи та рецепти ідеальної глини підказують не книжки, і не дослідження, а власна природа.
"Що і як робити підказують не книжки, а власні гени", — розповіла Ольга Годованець, яка, за її словами, знає секрет ідеальної глини.
"Головний секрет глини, нашої глини — це те, що нам наші бабусі і дідусі передали генетично. Ти можеш не знати, як це робити, але ти це робиш. Ти це робиш, бо ти це знаєш, ти це знаєш, бо ти не віриш, що ти це знаєш — але стаєш і робиш. І все виходить", — додала Ольга Годованець.
«На будинках малювали
символи родючості,
спокою, стабільності».
"Народження хати протягом дня — ну, трошки я перебільшую, трошки складніше, але просто це як іграшка, як фантастичний ритуал. Що ж про толоку питати, товкти треба! Так що пішли", — зауважив український кінорежисер Михайло Іллєнко.
Поки одні працювали фізично — інші взялися за творчу роботу. Стіни будівель — спершу ззовні, а потому і зсередини взялися розписувати старовинними символами. Кожен, розказують художники, має своє сакральне значення. А для розпису використовують фарбу, виготовлену за "рецептом", якому 6 тисяч років.
"На будинках малювали символи родючості, спокою, стабільності. Є науковці, які досліджують по залишках стіни, які залишились, по маленьких макетах будівель досліджують, які знаки були нанесені і що вони означали. Це знак спокою і стабільності, який мав принести щастя в цю оселю", — сказала пані Людмила, яка знає значення символів.
«Глину для оздоблення будинків
готували на воді та полові,
а замішували — ногами».
Вже восени, кажуть у заповіднику, у трипільських будиночках розмістять частину музейної експозиції. Сподіваються і на підтримку держави. Тоді музей вдасться остаточно добудувати і відкрити двері для туристів, адже інтрес до старовини — зараз шалений.