Оскільки на фестиваль, окрім каскадерів, запросили і представників кіноіндустрії, для майстрів ефектних падінь було надважливим показати себе з найкращого боку, адже всі вони щодня тренуються заради того, аби потрапити у велике кіно.

“У нас є хороші сценарії, того ж Тараса Бульби, я знаю. Будемо сподіватися на підйом, на відродження нашого українського кіно, і кіно екшн, хоча немає фільмів без каскадерів”, - зазначив директор Ліги каскадерів України Назар Майборода.

Битися чи летіти з висоти - їм байдуже. Хоча каскадери розуміють: один неправильний рух - травма. Тому, скільки б не тренувалися, все одно зізнаються: перед трюком завжди хвилюються.

“Не можна в принципі йти на трюки і говорити: я не боюся, все вийде. Один раз мені приснився сон, мені дзвонили, треба було робити волочіння за конем, мене там хапають, біжить кінь і я волочусь за ним. І мені чогось приснився сон, начебто, я роблю волочіння і на мене падає скеля. Величезний-величезний камінь. Я прокинулася і кажу: ні, я сьогодні не поїду робити”, - згадує каскадер з 18-річним стажем Вероніка Пшенична.

“Один за 8 років. Єдине - у скло стрибав. Перший дубль ідеально увійшов, другий вже не послухав свого начальника і зробила по-своєму. Ну ось результат”, - розказує каскадер Кирило Сажин.

Втім, навіть попри участь каскадерів у відомих стрічках, глядач не знає їхніх облич, а бачить лише майстерно поставлені трюки, які вони виконують за відомих акторів. На нинішньому ж фестивалі каскадери старалися як ніколи, адже їм так рідко доводиться грати не когось, а себе самих.