Санкції без сили, ракети без технологій: чому Україні потрібен план без Трампа

Події останніх місяців показують зовсім іншу тенденцію. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Сполучені Штати не поспішають ухвалювати рішення, які стали б незворотними для Росії, а адміністрація Дональда Трампа залишає собі максимальний простір для політичного маневру. Україні варто перестати будувати власні очікування навколо американського президента і почати виходити з іншої логіки: якщо допомога буде – це добре, але наша стратегія не може залежати від однієї людини.

Україні потрібен план без Трампа

Те, що Україні потрібен план без Трампа, найкраще видно на прикладі законопроєкту про нові санкції проти Росії, який свого часу сприймався як можливість завдати Кремлю нищівного економічного удару. Проте, сьогодні від початкової концепції залишилося небагато. Закон дедалі більше перетворюється на компроміс американської внутрішньої політики, а не на безумовний інструмент тиску на Москву.

Головна проблема навіть не в тому, коли його проголосують. Значно важливіше інше: документ залишає президентові США широкі можливості самому вирішувати, коли застосовувати санкції, а коли їх не застосовувати або навіть переглядати власні рішення. Тобто санкції дедалі більше стають інструментом політичної гри, а не механізмом гарантованого покарання держави-агресора.

Це принципова різниця.

Україна розраховує на сильний санкційний удар по Росії, але Вашингтон залишає собі право використовувати цей механізм як важіль переговорів. Для американської політики це нормально. Для України – це серйозний ризик.

На що ще не варто розраховувати з боку США?

Ще один показовий приклад – військові технології.

Останнім часом ми дедалі частіше чуємо не про передачу Україні нових виробничих можливостей, а про побоювання американської сторони. Побоювання щодо передачі критичних технологій, ліцензій та виробництва сучасних систем озброєння.

Якщо навіть питання технологій стає предметом сумнівів і додаткових політичних дискусій, це означає лише одне: не варто розраховувати, що США найближчим часом відкриють Україні всі можливості, на які ми сподівалися.

Сам Дональд Трамп неодноразово демонстрував власний стиль ведення політики. Він залишає простір для зміни позиції, використовує санкції, мита чи військову допомогу як елемент переговорного процесу. Для нього це спосіб отримати додаткові важелі впливу. Але для країни, яка четвертий рік веде повномасштабну війну, така модель означає постійну невизначеність.

Не менш показово, що навіть американська двопартійна підтримка України сьогодні вже не виглядає такою монолітною, як раніше. Українське питання дедалі частіше переплітається з внутрішньою боротьбою між демократами та республіканцями, а будь-яке рішення починає оцінюватися не лише через призму війни, а й через вплив на рейтинги та майбутні вибори.

Україна має змінюватися разом зі світом

Світ змінюється. Американська політика змінюється. І Україна повинна змінюватися разом із цим.

Ми не маємо права будувати свою державну стратегію на припущенні, що завтра у Вашингтоні ухвалять потрібне нам рішення. Якщо воно буде – чудово. Але якщо ні, країна не повинна опинитися перед новою кризою очікувань.

Саме тому сьогодні потрібно говорити не лише про нові санкції чи нові поставки зброї. Потрібно говорити про власне виробництво, власну оборонну промисловість, економіку, фінансову стійкість держави. Треба говорити про те, як жити навіть тоді, коли зовнішня допомога стане меншою.

Світ не обертається навколо України. Для кожної держави на першому місці завжди будуть її власні інтереси. Це потрібно не засуджувати, а враховувати.

Саме тому сьогодні головне питання звучить уже не так: що зробить Дональд Трамп? Головне питання інше: що зробить Україна, якщо Трамп не зробить нічого?

Чим швидше ми дамо чесну відповідь на це запитання, тим сильнішою стане наша держава. Бо перемогу забезпечують не очікування чужих рішень, а власна здатність діяти незалежно від політичної кон'юнктури у Вашингтоні чи будь-якій іншій столиці світу.