Україна очима "іноземця" або що ми зробили з Києвом

З 2011 року, коли я почав працювати у Римі, я майже ніколи не проводив в Італії більш ніж 3 місяці сукупно за рік і менш ніж 4 місяці сукупно в Україні (зазвичай 5 – 6), бо всі відпустки я проводив тут + робота. Але ковід зачинив нас в Італії у квартирі, й ми майже рік не виїздили навіть за межі міста.

Важливо Хтось забув, що таке зубожіння: як Україна виступила на Олімпіаді в Токіо

Що впадає в очі після тривалої перерви?

• Київ – це страшний жах. Вперше я зрозумів, що не хочу тут жити ніколи більше. Незалежно від району. Адже будь-яка поїздка – це стрес, затори, купа часу й незручностей. Нові будинки "вікно в вікно", нульовий прогрес громадського транспорту, дикі небезпечні люди на електросамокатах на тротуарах і т.д.
• Українська мова у сфері обслуговування – це просто клас. Вперше у Києві я почуваюся комфортно з точки зору використання рідної мови. Кав'ярні, касири магазинів, лікарі, навіть продавці в неорганізованій торгівлі – всюди українська мова. Це реально зробило місто комфортнішим для мене, і, частково, переважує попередній пункт.
• Камери на дорогах – дуже вітаю це рішення. Це мені нагадує рік, коли різко підвищили штрафи, здається ще за Ющенка. Тоді теж різко підвищився комфорт поїздок і стало дуже мало небезпечних дебілів на дорогах. Зараз не такий контраст, але прогрес є.
• Цифрові сервіси – неймовірний прогрес за цей рік! Багато питань, які вимагали поїздок до інших міст та візитів до чиновників, вирішував буквально протягом 5 хвилин в смартфоні й абсолютно безкоштовно. Правда, не все спрацювало і не все ідеально, але звучить фантастично для Італії!

Читайте "Бацьку" заносить все більше і більше

• Відчуття, що ти живий. Коли протягом перших 10 днів у Києві у нас не було і хвилинки просто присісти на 5 хвилин і обговорити плани на наступні 10 днів, коли було купа непередбачених криз і все йшло не за планом, я страшно стомлювався, але був найщасливішою людиною у світі. Сидіти на дупі – це не моє.
• Креатив і бажання розвиватися! Стільки ідей і бізнес-проєктів, як я обговорив тут протягом 6 тижнів, вмістилися б, мабуть, у 20 років у Римі.
• Сервіс – ні, це не Рим. Тут можна отримати будь-який сервіс, якісно і швидко, і це круто, й потрібно це цінувати. Правда, у мене тут проблема з роздачею чайових – практично не використовую готівку і не завжди можна дати чайові, навіть коли хочеться.
• Ціни – моя улюблена італійська кава тут продається дешевше, ніж на розпродажу в Римі, й вона дійсно тепер така сама, як і в Італії... Але не тільки кава, звичайно, якось воно все дуже помірковано коштує, окрім кількох позицій. Бо тут відчувається дійсно висока конкуренція (тільки не говоріть мені "порівняй зарплати", бо я трохи раніше порівнював тарифи на комуналку у відношенні до зарплат, наприклад).

Отже, позитив переважає!