Всього лише п'ятнадцять років тому Яндекс вважався одним із ключових технологічних успіхів Росії. Компанія успішно конкурувала з американським Google, особливо в пострадянських країнах, виходила на міжнародні ринки та залучала мільярдні інвестиції.

Та як тільки російська влада розібралась, як працює інтернет, – одразу вирішила, що такий потужний інструмент контролю над інформацією та персональними даними громадян не повинен залишатися поза її впливом.

Сьогодні ж колишня гордість російської IT-індустрії переживає, мабуть, найгірші часи. Наприкінці вересня Росія завдала ударів по українським дата-центрам і вочевидь вирішила, що може це робити лише вона. Але в цю гру можна грати вдвох. Тож на початку жовтня українські безпілотники атакували одразу три дата-центри Яндекса, спричинивши масштабні перебої в роботі десятків цифрових сервісів компанії і на додачу завдали болючого удару по роботі російських ботоферм в усьому світі.

24 Канал розібрався, як Яндекс пройшов шлях від перспективного технологічного стартапу до невід'ємної частини так званого "цифрового ГУЛАГу" Росії, яким чином Кремль отримав контроль над колись незалежною компанією та чи справді українські дрони змогли завдати удару не лише по російських серверах, а й по пропагандистській машині Москви.

Історія Яндекса почалася задовго до того, як російська влада взагалі зрозуміла, наскільки важливим інструментом у державних руках є контроль за інтернетом. Наприкінці 1980-х років математик Аркадій Волож займався розробкою програм для пошуку інформації, а згодом до проєкту долучився програміст Ілля Сегалович. У 1993 році Сегалович придумав назву Yandex, і активно пішла робота над основним сервісом компанії – пошуковою машиною.

Як повноцінний пошуковик Яндекс запустили у вересні 1997 року, і дозволяв зручно та доволі швидко знаходити необхідні російськомовні сайти, яких на той момент було всього кілька тисяч. Вже у 2000 році Яндекс перетворився на окрему компанію, а її генеральним директором став Аркадій Волож.


Аркадій Волож та Ілля Сегалович / Фото – Комерсант

За цим послідувало стрімке розширення компанії. До пошукової системи додалися електронна пошта, новинний агрегатор, карти, рекламні інструменти та інші сервіси. Згодом компанія взялася за таксі, доставку, хмарні технології та навіть штучний інтелект. Фактично з одного пошуковика поступово виросла ціла цифрова екосистема, без якої сьогодні величезній кількості росіян складно уявити повсякденне життя.

Причому, на відміну від багатьох інших російських технопроєктів, Яндекс не лише тупо копіював західну ідею (як умовні "ВКонтактє" та "Однокласнікі"), а зрештою успішно конкурував з тим же Google навіть за межами Росії. Своєрідним піком цього успіху став вихід Яндекса на американську біржу NASDAQ у травні 2011-го року, що дозволило залучити ще близько 1,3 мільярда доларів інвестицій.

Та Росія не була б Росією, якби влада не поклала око на успішний вітчизняний бізнес. Ще у 2009-му році Яндекс передав російському державному "Сбербанку" так звану "золоту акцію", що дозволяла блокувати концентрацію понад 25% акцій компанії в одних руках.

Формально йшлося про захист від небажаних поглинань, а сама ця акція не давала права втручатися в управління компанією. Втім, це також означало, що держава таки отримала широкий інструмент впливу на розвиток Яндекса в майбутньому.

Згодом цей механізм лише посилили, а Кремль все відвертіше виявляв бажання контролювати російський інтернет, постійно пригадуючи успіх Китаю на цьому поприщі. Врешті, якщо конкуренцію з Google Яндекс досі міг виграти завдяки власним технологіям та широкій російськомовній аудиторії на пострадянському просторі, то у протистоянні з державою правила диктувались напряму з Кремля.

Російській владі ніколи не був потрібен просто успішний пошуковик, що спрощував повсякденне життя громадянам. Кремлю був необхідний контроль над інформацією, яку отримують мільйони громадян через внутрішній агрегатор новин, а також даними, які користувачі щодня залишають у мережі.

Поступове підкорення Яндекса російською владою почалося задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Кремль добре розумів, що компанія, яка контролює один із найпопулярніших пошуковиків країни, має величезний вплив на те, яку інформацію отримують громадяни.

Особливо гучним дзвіночком для Кремля стали протести 2011 – 2013 років, адже їхні організатори активно збирали людей саме через інтернет, і одразу після цього російська влада з окремим ентузіазмом взялася за його підпорядкування.


Акція протесту на Болотній площі в Москві / Фото – Wikimedia

Першим під удар потрапив сервіс "Яндекс.Новини", який формував добірки повідомлень російських ЗМІ та щодня охоплював мільйони читачів. Кремль навіть ухвалив окремий закон про новинні агрегатори. За новими правилами, саме вони несли відповідальність за поширення "недостовірної" інформації, проте, для матеріалів офіційно зареєстрованих ЗМІ передбачили виняток. Тобто компанію фактично підштовхнули орієнтуватися суто на російські державні медіа.

Останній цвях у домовину новин від Яндекса забили вже з початком повномасштабного вторгнення в Україну. У 2022-му році компанія продала свій новинний агрегатор компанії VK, яка вже перебувала під значним впливом російської влади та пов'язаних із нею структур. Фактично найбільший російський пошуковик позбувся власного новинного майданчика, передавши його бізнесу, напряму афільованому з російськими спецслужбами та Кремлем.

Та контроль новинного потоку – це лише один з елементів всієї екосистеми компанії, адже фактично Яндекс роками накопичував величезні масиви персональних даних користувачів: від пошукових запитів і листувань до маршрутів пересування, адрес проживання та платіжної інформації, що зрештою привертало увагу російських спецслужб.


Реклама сервісу Яндекс Go в російському метро / Фото – Питертраспорт

У 2023-му році видання Мєдуза опублікувало розслідування, згідно з яким ФСБ з 1 вересня мала отримати цілодобовий доступ до даних користувачів сервісу таксі "Яндекс Go". Причому під загрозою опинилися не лише російські громадяни, адже сервіс також працював у понад двадцяти країнах, зокрема в Грузії, Вірменії, Сербії та Ізраїлі, а інформація про поїздки зберігалася на російських серверах.

Сам Яндекс, звісно ж, заперечував інформацію про передачу російським силовикам даних про закордонні поїздки своїх користувацчів.

Причому один із найвідоміших прецедентів використання даних Яндекса російськими силовиками стався ще у 2019-му році. Тоді інформація про поїздки на таксі журналіста Івана Голунова була використана поліцією під час фабрикації кримінальної справи проти нього. Як згодом з'ясувалося, правоохоронці отримали від Яндекса близько сотні адрес, пов'язаних із замовленнями таксі журналіста, серед яких була навіть адреса редакції Мєдузи в Ризі (столиці країни ЄС і НАТО).

Також після початку повномасштабного вторгнення відбулася основна зміна власників компанії. Співзасновник Яндекса Аркадій Волож потрапив під європейські санкції та залишив керівні посади, а сама компанія почала поступово розділяти російський і міжнародний бізнеси. Російська частина активів була продана консорціуму російських інвесторів у липні 2024 року, а її вартість становила близько 5,4 мільярда доларів.

Згодом сам Аркадій Волож засудив російське вторгнення Росії в Україну, санкції з нього було знято, а у 2026 році він навіть відомвився від російського громадянства і найняв охорону, справедливо побоюючись помсти земляків. Згодом його нова компанія Nebius укалала угоду з американською Palantir, чиї ШІ-технології активно використовуються у воєнній галузі, в тому числі у співпраці з Україною.

Тобто зрештою Кремль, класичним для себе способом – витісненням ексвласника з країни, таки отримав контроль над компанією, а слідом і можливість не лише посилювати спостереження за громадянами через дані цифрових сервісів, а й значно збільшити вплив на всю екосистему компанії, від якої сьогодні залежать мільйони росіян.

Та у будь-якої цифрової імперії лишається одна доволі матеріальна слабкість. Для її роботи потрібні величезні дата-центри, сервери та обчислювальні потужності, які російські силовики не здатні захистити ані інтернет-цензурою, ані схемами з обходу санкцій. І на початку жовтня Кремлю це довели українські дрони.

На початку жовтня 2026-го року російська технологічна імперія зіткнулася з проблемою, яку навряд чи могли передбачити її засновники ще тридцять років тому. Виявилося, що для серйозних перебоїв у роботі одного з найбільших російських IT-гігантів зовсім не обов'язково організовувати масштабну хакерську атаку, іноді достатньо кількох українських безпілотників.

У ніч проти 8 жовтня українські дрони атакували дата-центр Яндекса в місті Сасово Рязанської області. Об'єкт зазнав серйозних пошкоджень і повністю припинив роботу. Особливо цікаво, що саме там знаходилися два з трьох суперкомп'ютерів компанії, що використовувалися для розробки російського штучного інтелекту. Втім, чи були вони остаточно знищені – наразі невідомо.


Вибух на дата-центрі Яндексу у Владимирі / Фото – ASTRA

Вже наступного дня під удар потрапив значно більший дата-центр у Калузі, де частина обладнання також вийшла з ладу. А 11 жовтня українські безпілотники дісталися третього об'єкта, цього разу у Владимирській області, змусивши Яндекс повністю зупинити його роботу. Таким чином, лише за чотири дні цієї кампанії вдалося уразити три з п'яти великих дата-центрів компанії.

Наслідки цих атак стали відчутні фактично миттєво. За попередніми повідомленнями, перебої в роботі фіксувалися у понад 80 цифрових сервісах, серед яких голосовий помічник "Аліса", "Яндекс.Музика", хмарні платформи тощо. При цьому проблеми виникли навіть у сторонніх компаній, які просто використовували сервери Яндекса для власних застосунків, зокрема банківських послуг, торгівлі та замовлення таксі.

Сама компанія визнала масштаб пошкоджень і повідомила, що поки не може назвати точні терміни для повноцінного відновлення інфраструктури компанії, але варто враховувати, що будь-які подібні прогнози мають сенс, лише за умов, що не буде завдано повторних ударів.

Та найбільш іронічно, що зачепили ці удари не лише росіян. Американська компанія Cloudflare повідомила про різке скорочення автоматизованих запитів із мережі Яндекса, тобто йдеться про ботів, які проявляють активність на західних інтернет-ресурсах. Як звернуло увагу технологічне видання Tom's Hardware, після першого удару показник знизився приблизно до 57% від попереднього максимуму, а вже 11 жовтня взагалі обвалився до 0,4%.

У соцмережі Х та інших західних сервісах тепер святкують своєрідне "звільнення" від Freethinker'ів, а насправді – російських ботів, які активно поширювали дезінформацію на західну аудиторію. На додачу, одразу почали фіксувати зменшення активності акаунтів, пов'язаних з трампівським рухом MAGA, а також німецькою правою партією "Альтернатива для Німеччини".

Природа настільки очистилася:

Втім, навряд чи російські ботоферми втратили всі можливості поширювати свою пропаганду (це було б занадто просто). Це скоріше були тимчасові проблеми, адже вже 11 жовтня частина відповідного трафіку поступово почала відновлюватися.

Проте, для Кремля навіть без доведеного паралічу пропагандистських ботів ситуація виглядає доволі неприємно. Російський технологічний гігант, який роками розширював свою інфраструктуру та дедалі глибше інтегрувався в повсякденне життя громадян, виявився вразливим перед фізичними ударами з боку держави, яку сам Кремль обіцяв захопити протягом кількох днів. Причому проблеми тепер відчуває не лише сам Яндекс, а й численні російські підприємства, що залежать від його технологій.

Зрештою, Кремль роками намагався перетворити російський інтернет на максимально контрольований простір, де держава може обмежувати інформацію та отримувати доступ до даних користувачів. Однак разом із цим Москва отримала ще одну вразливу інфраструктуру, захистити яку виявилося значно складніше, ніж заблокувати черговий сайт або заткнути чергового дисидента квитком в один кінець до російської в'язниці.

Історія самого Яндекса доволі показова і відображає глибинну суть будь-якої приватної діяльності всередині сучасної Росії. Розробники дійсно змогли створити еталонну технологічну компанію, Яндексу все ж не вдалося уникнути втручання з боку російських силових структур та Кремля. Спочатку вони поступово позбавили компанію незалежності, а тепер війна, яку розв'язала сама ж російська влада, почала знищувати і технологічні потужності компанії.

І якщо раніше найбільшою загрозою для Яндекса вважалася конкуренція з Google, то сьогодні до цього списку можна сміливо додати вже внутрішню конкуренцію за ППО з якимось Wildberries чи нафтопереробними заводами.