"Рівненська обласна рада виступила проти реалізації формули Штайнмайєра. Рішення підтримали всі 45 депутатів, які були присутні в залі" – новина такого штибу не викликає жодного замилування чи розчулення.
"Харківська міськрада підтримала впровадження формули Штайнмаєра" – а ця звістка хоч і провокує гнів, але не через формулу і не через політику влади на Сході.
Історичні паралелі: Навіщо Росії боснійський сценарій на Донбасі: дипломат про широку автономію
З яких пір обласні та міські ради взагалі втручаються у те, що може бути віднесено до зовнішньополітичної царини? З яких пір вони беруться давати оцінку (байдуже, позитивну чи негативну) предмету компетенції МЗС, Верховної Ради та президента? Невже всі справи на рівні області / району / міста вже вирішено, а тому депутатів тягне на подвиги?
Ні, справді, невже на Рівненщині чи на Харківщині завершено всі ямкові ремонти, зібрано всі врожаї, надана вся соціальна допомога малозабезпеченим? Побудовано всі школи, закуплено все обладнання для лікарень, розподілено місцевий бюджет? А навіть якщо й так (хоча це не так), це ще не дає депутатам жодного права виглядати дурнями, ганьблячи і себе, і свої владні інституції.
Та ну, скажуть мені, вони ж можуть висловити свої ставлення до подій в країні? Можуть, але тільки як приватні персони. А не з трибуни обласної ради. Бо інакше чому б їм не висловити й свою компетентну думку з приводу вступу України до НАТО? Або чому не засудити російську агресію в Сирії? А містечковими проблемами хай займається хтось інший.
Я розумію, що карколомний успіх Зеленського та "Слуги народу" дав можновладцям всіх рівнів невірний посил: мовляв, кожна куховарка може управляти державою. І кожна може давати непрохані рекомендації – недарма "принцип куховарки" походить з країни рад, якою ми були і, здається, лишаємося.
Але ні. Не кожна куховарка може керувати чимось більшим, аніж каструлі. І тим паче – жодна не мусить. Бо, крім шкоди, нічого з цього не виходить.
Перша шкода – у акцентуації на тому, що Схід і Захід, на жаль, не разом. Те, що прийнятне для Харкова, викликає обурення у Рівному. І навпаки. Облради, бажаючи того або ні, сприяють федералізації країни, поляризуючи її та розтягуючи у різні боки.
Шкода номер два – у перейманні найгірших "совкових" традицій. Коли "трудові колективи" (а чим міськрада не трудовий колектив?) в примусовому порядку збиралися задля осудження чи підтримки когось або чогось. Засуджували світовий імперіалізм, гонитву озброєнь, холодну війну, Америку та всіх її президентів, ядерну загрозу... Підтримували західних комуністів, ситуативних політв’язнів, борців за мир, Анжелу Девіс тощо. Підтримували, звісно, з погано зіграним ентузіазмом, засуджували – з фальшивими нотами у голосі.
Ми повернулися до чогось подібного? Можливо, так, можливо, ні. Можливо, Рівненській (або Чернівецькій, або Вінницькій) облраді дійсно категорично не подобається формула Штайнмаєра. Не подобається колективно та остаточно. Але, ще раз кажу, це не привід забувати про прямі обов’язки та братися за те, що не входить у твій функціонал.
В СРСР інакодумство негласно переслідувалося, а натомість процвітала ідеологічна показушність. Ми, здається, замість України будуємо той таки "совок", але з біполярним розладом, де одні тягнуть в один бік, а інші – в інший. А всього-то й треба, аби кожен займався своєю справою.
Важливо: Українцям слід відповідальніше ставитися до всього, що відбувається в країні, – нумеролог