Україні потрібна зброя: на одному героїзмі ми до перемоги прийдемо не скоро

Здавалося б, тренд очевидно на перемогу. Але на тлі новин про успіхи України губляться (свідомість просто не хоче їх сприймати) повідомлення, які б змусили нас мислити більш реалістично.

Важливо Більше ніколи не говоріть нам, що наша армія не відповідає стандартам НАТО

Ложка дьогтю

Наприклад, про посилення обстрілів ворогом Чернігова та Маріуполя. Або про те, що, за підрахунками Пентагону, загарбники ще не використали "значну кількість крилатих ракет наземного запуску, балістичні ракети малої дальності та балістичні ракети середньої дальності".

Або про те, що на північно-західному напрямі ворог залишається від Києва на відстані всього 15 –  20 кілометрів, ба більше, росіяни там окопуються та готуються до оборони. А сторона, що обороняється, як відомо, завжди зазнає менших втрат, ніж наступає.

А стороною, яка наступає, тепер ми стаємо…

Нам потрібна зброя для наступу

І ось тут – плавний перехід до сьогоднішнього саміту НАТО та жорстокої реальності. Гріх скаржитися на блок, оскільки ми воюємо його зброєю, яку країни НАТО могли б і не давати. Але! Нам потрібна не просто зброя, а наступальна зброя.

Одна справа оборонятись, а інша – наступати, звільняти свою територію.

Війну не виграти без наступальних озброєнь. Без ракет середньої дальності. Які можуть бути засобами стримування. Наголошую – стримування, а не агресії, яка загрожувала б російській території великими руйнуваннями. Без повноцінного лендлізу ми можемо лише оборонятися. Але неможливо довго ефективно захищатись без надійно ешелонованої системи протиповітряної оборони, яка збиває ворожі балістичні ракети на великій відстані, а також літаки. Проте, її нам не дають. Нам не дають винищувачі, – ц е з виступу Андрія Єрмака у британському аналітичному центрі Chatham House.

Висновки робимо самі. Але можна впевнено говорити, що якщо ситуація з далекобійними ППО та балістичними ракетами не зміниться, то на одному героїзмі ми до перемоги прийдемо не скоро.

Затяжна війна – це більше жертв, більше руйнувань і більше дипломатичних поступок ворогові. Тому що успіхи нашої дипломатії базуються на успіхах нашої зброї. А оскільки ми не ставимо собі за мету дійти до Москви, то закінчитися все має, у будь-якому разі, мирним договором. А ось яким він буде –  залежить від того, як успішно ми наступатимемо, а не оборонятимемося.

Жорстокі обстріли по цивільних – це симптом, що у Росії проблеми: