Його харизмі дивувалися навіть у Парижі. Газети поміж описом картин додавали, що Глущенко не лише художник, а й чемпіон з легкої атлетики з чудовою статурою. З легкістю запливав у море на 4 кілометри, а ввечері, одягнувши смокінг, перетворювався на світського лева.
Глущенка називали майстром пейзажу та "українським Моне", його роботи виставлялись в одних галерях з творами Ван Гога, Анрі Матісса та Пабло Пікассо. Та це була лише одна сторона життя Миколи Глущенка. А в іншій він був таємним агентом Радянського союзу із позивним "Ярема".
Глущенко опинився в Європі після втечі з табору для солдатів-білогвардійців. Талановитого українця швидко помітили впливові люди. Гетьман Павло Скоропадський, який жив в еміграції в Берліні, фінансував його навчання у вищій школі образотворчого мистецтва, а от Олександр Довженко допоміг отримати радянський паспорт.
Саме в цей період його і завербували радянські спецслужби. Спочатку задання були прості – збирати інформацію про антирадянські настрої. Оскільки в ательє до Глущенка заходила чи не вся еліта Парижа, даних вистачало.
Переломним моментом стало знайомство з бельгійським підприємцем Мірабо, завдяки якому Глущенко роздобув секретні креслення 205-ти видів військової техніки, зокрема двигунів для винищувачів.
Читайте також: Перший українець, що підкорив Еверест — Михайло Туркевич
Після такого цінного рапорту Глущенкові дозволили повернутися в Радянський Союз та не минуло й 4 років, як надійшло наступне завдання. Організувати в Берліні виставку. На той момент Друга світова вже тривала, але Сталін вірив, що Радянський Союз вона омине.
Виставка пройшла з успіхом, на неї завітав навіть Гітлер. Оглянув роботи, зокрема й Глущенка, кілька хвилин з ним поговорив і вийшов із галереї. А згодом до українця підійшов Ріббентроп і запевнив, що фюрер вважає українця одним із кращих пейзажистів Європи й на пам'ять дарує альбом зі своїми акварелями.
Та це було дрібницею порівняно з інформацією, яка наступного дня з'явилась на столі у Сталіна. За час, доки тривала виставка, Глущенко з'ясував, що, за наказом міністра пропаганди Геббельса, вже готують німецько-українські словники для піхотинців, льотчиків, а ще розмовники й детальні топографічні карти України.
Це повідомлення надішло 10 червня 1940-го, тобто за рік до початку радянсько-німецької війни й майже за півроку до такого ж повідомлення від розвідника Ріхарда Зорґе.