Нашу роботу ніхто за нас не зробить: чому важливо долучатися до війська зараз
Люди досі йдуть в армію добровольцями, хоча їх і не так багато. Я знаю таких людей. Хтось відчуває, що прийшов час. Хтось – що більше не можна сидіти. Хтось не хоче ховатись від ТЦК, а хоче сам обрати підрозділ для служби.
Найголовніше – доносити людям, що в армії є різні посади та різні завдання. Тим паче нещодавно змінили нормативні акти й тепер бригади можуть безпосередньо брати людей до себе, а вже потім відправляти на навчання. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Україна зараз може виправити одну важливу помилку минулого
Час від часу до нас звертаються знайомі, рідні, які отримали повістку або вже перебувають у навчальному центрі, і хочуть потрапити до нас. Однак, коли розподіл вже відбувся, – нічого не змінити, все вирішено без тебе. Тому найкращий варіант – подати заявку через Дію і потрапити одразу до нас, у Code 9.2., не чекаючи повісток. Головне – бути придатним та пройти співбесіду.
Співбесіда – це не тільки про те, що бригада з'ясовуватиме, чи гідний ти служити в їхніх лавах. Це нагода спитати про все, що тебе цікавить: про зарплату, побутові умови, відпустки. Питань багато. І ти можеш дізнатися, чи підходить цей підрозділ тобі.
У мене не було поганого досвіду, але підозрюю, що точно були випадки, коли після співбесіди люди й підрозділи не були впевнені, що підходять один одному.
Умови, які зараз створюють в Україні, максимально сприятливі для того, аби людина обрала, де вона хоче служити й добре проходила військову службу.
Де шукати мотивацію, щоб вступити у військо зараз
По-перше, нашу роботу за нас ніхто не зробить. На початку повномасштабного вторгнення всі наводили приклад з грабіжником, який вривається до тебе додому. Так і ворог увірвався в нашу країну, і крім нас його ніхто звідси не вижене. Немає сенсу думати, що приїдуть якісь ефемерні військові, переможуть на полі бою Росію. Ні. Це можемо зробити тільки ми.
По-друге, відчуття піднесення у суспільстві зараз немає. Але це в будь-якому випадку важка праця. Частина людей, які мобілізувалися на початку повномасштабного вторгнення, справді думала, що це закінчиться через кілька місяців. Але ні, війна триває.
Читайте також Єдиний спосіб перемогти сильнішого противника
Що я можу сказати тим, хто вагається? Я можу тільки дати пораду. Скоріше за все, більшість, якщо не всі, рано чи пізно будуть служити в армії. А тут є величезна кількість завдань, які можна виконувати. І немає сенсу боятися, бо страх відчувають усі. Це нормальна людська якість, і я не впевнений, що хотів би бачити в підрозділі людину, яка не відчуває страху взагалі.
Чи страшно мені було йти в армію? Так. Чи страшно мені зараз? Так. Але питання в тому, яке почуття всередині себе ти зробиш домінуючим – чи те, що тобі страшно, чи те, що треба робити цю важливу роботу.
Я гадаю, буде добре в майбутньому сказати собі й своїм дітям, що воля в тобі перемогла страх чи вагання. Я точно знаю, що я і мої побратими відповімо на питання: "Де ти був в ці історичні часи?".