Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      “Укркінохроніка”: битва за виживання

      Тихі коридори, порожні монтажні кімнати та стоси відпрацьованих кіноплівок, яких нікому показувати. Так зустрічає своє 80-річчя українська студія документальних фільмів.

      Замість півсотні стрічок на рік, сьогодні тут за 3 останні роки зняли 4 фільми. Виручені кошти йдуть на зарплатню співробітникам. Її тут востаннє бачили наприкінці 2011-го.

      "Робиш кіно — заробляєш заробітну плату, не робиш кіно — немає ніякого фінансування. Пройшли два проекти — один 500 тисяч гривень, другий — 200. Студія має 10% загальностудійних з цього бюджету. Якби студія випускала два фільми на місяць, це покривало би заробітну плату нашим працівникам, а так — ні, якщо це на рік, то це неможливо", — каже директор "Укркінохроніки" Наталія Шевчук.

      Віктор Георгійович, колишній директор кіностудії, згадує часи, коли документалістика жила повноцінним життям — держава виділяла кошти, а їх залишалося освоювати. У штаті працювало понад півсотні режисерів. Сьогодні весь персонал “Укркінохроніки” налічує 33 працівника.

      «Раніше було так: ніч, у всіх цих монтажних кімнатах горить світло, з однієї монтажної — музика, з іншої — диктори, з середньої — шуми. В когось сценарій приймають, хтось здає картину. Сьогодні — глухо. Ми випускали десь 36–38 короткометражних фільмів на рік, 2–3 повнометражних».
      — директор студії в 1969—1972 роках Віктор Шкурін

      "Та раніше держава розуміла, що кінохроніка, документальне кіно — це їхній помічник. У нас ніколи не було такого, як от зараз, коли, щоб щось зняти, треба переконувати, треба доказувати, що це потрібно", — каже головний редактор редакції "Кінолітопис" Олена Завгородня.

      Володимир Кукоренчук, колишній оператор "Укркінохроніки", пояснює: все, що спирається на державне фінансування, має проблеми. Говорити про відродження колишнього гіганту документалістики, каже, навіть і думки не має.

      "Очевидно, у мене особливих надій нема. Я тільки кожен раз, коли тут буваю, все більше бачу облуплених стін, і все. От якщо я зараз замовкну, буде повна тиша — це не тому, що тут щось записують і просять тихо, а тому, що людей немає", — каже він.

      Цього року "Укркінохроніка", попри все, чекає на затвердження двох проектів. Сподіваються, тендерна комісія їх схвалить і стрічки вийдуть за межі кінозалу документалістики. Сьогодні зал передпоказу фільмів, в якому колись щодня конкурували режисерські роботи, пустує.

      «Це вже і складно згадати, тому що студія перейшла від кіноплівки на відеоносії, і фактично, оцей проектор уже не задіяний років 10 так точно».
      — головний редактор «Укркінохроніки» Олена Москаленко

      Тим часом Міністерство культури вітає ювілярів зі святом і обіцяють фінансування, але пізніше. Так само, обіцяють кошти і на оновлення обладнання студії.

      "Я підписував програму. Там є, я знаю, фільми, які розміщуються на цій студії, чотири чи п’ять, я вам зараз не скажу, але найголовніше, що вони є. За цей рік, я вам ще раз повторюю, ще нічого не профінансовано. За минулий я не пам’ятаю. При попередньому директору студія не подавала жодного проекту на конкурс", — сказав міністр культури України Михайло Кулиняк.

      Утім, не лише перехід на "цифру" спричинив занепад студії документальних фільмів. Як каже Володимир Кукоренчук, молоді кадри неохоче йдуть на роботу — за відсутності відповідного обладнання. Вчитися хочуть одиниці.

      «Покоління чудове. Просто вони не винні, що їх нічому не навчають, а коли ти відкриваєш їм на щось очі, ті очі починають горіти, і це чудово».
      — кінооператор Володимир Кукоренчук.

      Олександр Навроцький, молодий оператор, студент інституту кіно і телебачення, переконаний: робота з плівками для українського кінематографу буде актуальною ще років з десять. Каже, знімати на плівку — це для душі.

      "Цифра перемагає меншими затратами на неї, використовуються менші затрати, але саме зображення, характер, плівка дає зовсім інший. Кольори зовсім інші, там в плівці душа є, і думаю, ще років десять 50% фільмів будуть зніматися точно на плівку", — сказав студент КНУКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого Олександр Навроцький.


      __________________________________
      Українська студія документальних фільмів була заснована у 1931 році. На її базі були створені тисячі
      документальних фільмів — серед них унікальні хроніки Великої вітчизняної війни та Чорнобильської аварії. Останні 10 років державі документувати нічого.

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук