Умова Кремля: Росія розв'язала війну не за фізичне виживання

Наш поняттєвий апарат сформували не ми. Його кували книжки та кінематограф – і те, і інше ми отримали у спадок від Радянського Союзу. Коли ми говоримо про війну, окупацію та репресії, то згадуємо всю ту кінокласику про першу половину XX століття.

Зверніть увагу Війна змінила баланс сил в реформі символіки: чому українці можуть потрапити у пастку

Радянський кінематограф культивував одну-єдину війну – Другу світову. В якій напівтонів не існувало, а тому й не було можливості для "компромісу". Боротьба – єдина можливість виживання.

Ставка у цьому протистоянні – твоє життя. Ти неодмінно його втратиш, якщо програєш, а тому тобі відступати нікуди.

Проблема лише в тому, що такі війни – це виняток, а не правило. Більшість воєн переслідують значно утилітарнішу мету. Країни воюють за зони впливу й доступ до ресурсів. Війни починають заради власної політичної стабільності – або для чужої дестабілізації.

Специфіка будь-якої "нетотальної" війни в тому, що обиватель завжди має можливість не брати в ній участі. Його персональне виживання не пов'язане безпосередньо з результатом цієї війни, й тому він може дозволити собі варіативність в оцінках.

Спільне між вторгненням Росії та Другою світовою

У цьому сенсі Україна – не виняток. Тому що російське вторгнення – за всієї своєї жорстокості та аморальності – теж має мало спільного з Другою світовою.

Кремль не має на меті фізичне винищення мешканців підкорених територій. Москву цілком влаштує, якщо українці погодяться з тим, що вони – "частина триєдиного російського народу".

Якщо вони погодяться з російською версією історії, складуть присягу на вірність "духовним скрєпам" і відмовляться від будь-яких претензій на суверенітет.

Кремлівська умова дуже проста. Визнайте, що ви "рускіє", і отримаєте все, що накопичила імперія протягом останніх століть свого існування. Відмовтесь від ідентичності – й здобудете право на:

• Чайковського;
• Пушкіна;
• Лермонтова;
• Толстого.

А вашу національну культуру ми готові зберегти на рівні фольклору. З неодмінними шароварами й культом Переяславської ради.

Читайте також Росія нахабно погрожує: чому українці не мають права скласти зброю

Війна точиться не за фізичне виживання

У цьому сенсі проблематика нинішньої війни зосереджена не довкола нижніх ярусів піраміди Маслоу, а ближче до горішніх. Війна точиться не за фізичне виживання, а за питання, пов'язані з самоідентифікацією та самоактуалізацією.

Обиватель постав перед складним вибором. На одній шальці терезів у нього загроза побутовому комфорту та витрати держбюджету, загальна тривожність та ризики для життя у випадку нової мобілізації. А на іншій шальці – категорії незалежності та суверенітету, символічний контур і національно-визвольна боротьба.

Перші категорії зрозумілі й відчутні, оскільки стосуються перших двох рівнів піраміди Маслоу. Інші категорії абстрактні та умовні, бо належать до останніх поверхів цієї ж класифікації. Той, хто до них не дістався, навряд чи готовий наперед погодитися з їхньою значущістю.

Як наслідок, обиватель чудово розуміє, які витрати супроводжують війну. Та водночас він лише частково вловлює, що саме він здобуде разом із перемогою.

Важливо На нашому боці, – Зеленський назвав країни, які готові підтримати Україну в разі нападу Росії

Вразливість демократії перед авторитарними режимами

Класична історія про синицю в руках та журавля в небі. Якого, на додачу, ще треба вміти розгледіти.

І це принциповий момент. Якщо порядок денний влади формує соціологія, то керівництво країни завжди зосереджуватиметься на тактичних питаннях. Нагальне не передбачає стратегії. Правильні рішення необов'язково будуть популярні.

Саме в цьому полягає вразливість демократії перед авторитарними режимами. Тому що російська верхівка не залежить від настроїв своїх виборців.

Вона може дозволити собі не озиратися на чужі бажання – і зосередитися на своїх власних. Вона може дозволити собі не стримуватися у виборі засобів і методів – і розтягувати війну проти України на роки та мільярди.

Зверніть увагу Путін має три "горокракси", які роблять його безсмертним

А кожне українське керівництво щоразу вимушене складати той самий іспит – на послідовність та далекоглядність, на здоровий глузд та відповідальність.

Бо завелика спокуса – поступитися мінливим бажанням й кинути в грубку історії все, що може подарувати країні шанс на майбутнє. І тоді наступному поколінню доведеться все починати спочатку.