Мовляв, податкова реформа нагальніша, ніж колір беретів. Роблять висновки, що "зроблене" – тільки спосіб відвернути нашу увагу від "незробленого".
Зверніть увагу Як у часи революції: у Франції змінили колір прапора
Ми ризикуємо стати заручниками такої логіки з кількох причин.
Перша причина
По-перше, тому що немає жодного протиставлення. Реформи символічного та реформи інституційного – це не розмова про "або-або". Одне жодним чином не суперечить іншому.
У нас немає становища, коли під рукою – певний обмежений "реформаторський ресурс", який можна витратити тільки на щось одне.
У цьому сенсі декомунізація не суперечила податковій реформі, втім і не сприяла. Це просто різні процеси.
Друга причина
По-друге, ми зазвичай виходимо з того, що за допомогою реформ у "символічній" царині (нові дати, топоніміка, історичний наратив) влада намагалася приховати відсутність прогресу в царині "інституційній" – реформа:
- судів;
- прокуратури;
- податкової.
Та щойно ми беремо цей погляд на озброєння – відразу потрапляємо в пастку. Тому що успішність реформ у будь-якій царині визначається рівнем протидії. Лобісти змін завжди змагаються з лобістами збереження статус-кво.
Війна змінила баланс сил
Символічна трансформація була неможлива до 2014 року. Щодо цього процесу існувало цілком конкретне антилобі. Війна та окупація змістили баланс сил.
Маргіналізація проросійського порядку денного створила вікно можливостей. В нього вдалося протиснутися всьому тому символічному ряду, який став новою нормою.
Війна трансформувала українську символіку / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Москва просто зруйнувала ту систему стримувань, яка протягом десятиріч зберігала радянський спадок на знаменах та вулицях. Лобісти статус-кво програли лобістам змін. Тому стилістичне оновлення відбулося стрімко та повсюдно.
Касти нікуди не поділися
Саме з цієї ж причини в Україні буксують реформи інституційного. Тому що в цій царині позиції "лобістів статус-кво" анітрохи не послабшали.
Касти на митниці, в прокуратурі, судах нікуди не поділися. Війна та окупація не послабили їхню стійкість.
Саме тому "лобістам змін" у цій царині діяти набагато складніше, ніж їхнім колегам, які здійснювали реформу символіки. Символічні зміни відбувалися не шляхом інституційних. Це просто 2 паралельні процеси.
Цікаво Мова і навіть вареники: українці назвали головні символи України
Ефективність реформ у кожному випадку визначається балансом сил. Немає сенсу протиставляли одне іншому. Зміни в одній царині досягаються не шляхом відсутності їх в іншій.
Якщо вас дратує обсяг "незробленого" – це ще не причина винуватити "виконане". Врешті-решт, знецінювання – це все ж таки про емоції, а не про логіку.