Фіктивна медсестра і виступи на Борщагівці: причини і наслідки

Найпростіше було б написати: всі причетні до перекидання автобуса з азовцями мають бути суворо покарані. Але це лише 50% справи. Я багато раз говорив, що одна з наших головних проблем – відсутність політиків, які задають загальнонаціональний порядок денний.

Точніше, є лише дві інституції – антикорупціонери (в широкому розумінні), які монополізували право на визначення "хто є корупціонером" та президент, який задає внутрішній порядок денний через зовнішню діяльність. Всі інші політичні і квазіполітичні сили задають порядок денний лише у власних бульбашках. А це, своєю чергою, веде до дуже серйозної сегментації та розшарування суспільства, адже ці бульбашки будують свою ідентичність перш за все на ворожості до інших. Про це пише Вадим Денисенко.

У 2022 році у нас утворився певний горизонтальний пакт про те, що є добром, що злом, що можна, а що не можна. Протягом останнього року, як мені здається, відбувається дуже серйозна ерозія цього пакту. Він ще тримається, він доволі міцний, але він все більше роз'їдається.

Вони відчувають свою безкарність

Події в Петропавлівській Борщагівці мають всі ознаки організованого дійства: 14-літній пацан, який перелазить через паркан частини, тут же під'їздить "медсестра-стрімерка", а далі люди, які ненавидять ТЦК і мовчазно сприймають сзчшників, відчувають свою безкарність.

І тут ми підходимо до головного: чому вони відчувають свою безкарність? З одного боку – бо вони в натовпі. З іншого – всі знають таксу в ТЦК і всі реформи не мають жодного результату. Багато хто знає про фіктивних лікарів, які за відповідну таксу відвезуть тебе на швидкій "на свободу" і т.д. І головне, всі вчора змогли побачити: Жан Новосельцев спокійно може стрімити про "будинок тортур" і йому нічого за це нема.

Якщо все це спростити: в 2022 році абсолютна більшість сказала: "Я – це держава". В 2026 році абсолютна більшість говорить: "Я за Україну, але держава мені не дуже подобається". Тобто ми повертаємося до однієї з найбільших проблем країни: ми утворилися як політична нація, але ми ніяк не можемо утворити консенсус з державою.

Повторюся: поки горизонтальний договір про те, що можна, а що не можна, відносно міцний. Але ми маємо катастрофічну проблему збільшення розриву і ворожнечі між сегментованими політичними бульбашками. Без загальнонаціонального діалогу вийти з цієї кризи неможливо. Так само неможливо буде це зробити, якщо всі винні у вчорашній історії не будуть жорстко покарані.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Пов'язані теми:

ТЦК

Мобілізація в Україні