Вчені виявили, що в попередні періоди глобального потепління – 3 і 15 мільйонів років тому – шари пухких осадових порід сповзали, викликаючи масивні хвилі цунамі, що мчали до берегів Південної Америки, Нової Зеландії та Південно-Східної Азії. Те ж саме може повторитись і сьогодні.

Цікаво До 2100 року велика частина планети змінить свої кліматичні зони

Що відомо

Підводні зсуви є основною геологічною небезпекою, яка може спричинити цунамі, що призведе до величезних людських жертв. Наші висновки підкреслюють, що нам необхідно терміново поглибити наше розуміння того, як глобальна зміна клімату може вплинути на стабільність цих регіонів і потенціал майбутніх цунамі,
– каже викладачка гідрографії та дослідження океану в Університеті Плімута у Великій Британії Дженні Гейлз.

Уперше дослідники знайшли докази стародавніх зсувів біля берегів Антарктиди в 2017 році в східній частині моря Росса. Під цими зсувами знаходяться шари слабких осадових порід, переповнені скам'янілими морськими істотами, відомими як фітопланктон. У 2018 році вчені повернулися в цей район і пробурили глибоко в морське дно, щоб витягти керни осаду – довгі, тонкі циліндри земної кори, які шар за шаром показують геологічну історію регіону.

Проаналізувавши осадові керни, вчені дізналися, що шари слабких відкладень утворилися протягом двох періодів:

  • Близько 3 мільйонів років тому в теплий період середини пліоцену.
  • Приблизно 15 мільйонів років тому, під час кліматичного оптимуму міоцену.

У ці епохи води навколо Антарктиди були на 3 градуси за Цельсієм теплішими, ніж сьогодні, що призводило до сплесків цвітіння водоростей, які після відмирання заповнювали морське дно внизу багатим і слизьким осадом, роблячи регіон схильним до зсувів. Під час наступних холодних кліматичних періодів і льодовикових періодів ці слизькі шари були покриті товстими шарами крупного гравію, принесеного льодовиками та айсбергами.

Точна причина минулих підводних зсувів у цьому регіоні достеменно невідома, але дослідники знайшли найімовірнішого винуватця: танення льодовикового покриву внаслідок потепління клімату. Закінчення періодичних льодовикових періодів Землі призвело до того, що льодовикові щити зменшились і відступили, полегшивши навантаження на тектонічні плити Землі й змусивши їх відступити вгору в процесі, відомому як ізостатичний відскок.

Після того, як шари слабких осадових порід накопичилися в достатній кількості, підняття Антарктиди викликало землетруси, які спричинили сповзання крупного гравію на слизьких шарах з краю континентального шельфу, що призвело до зсувів, які спричинили цунамі.

Масштаби загрози

Розміри давніх океанських хвиль невідомі, але вчені відзначають два відносно недавні підводні зсуви, які породили величезні цунамі й спричинили значні людські жертви:

  • Цунамі Гранд Бенкс 1929 року, яке здійняло хвилі висотою 13 метрів і вбило близько 28 людей біля канадського узбережжя Ньюфаундленду.
  • Цунамі 1998 року в Папуа-Новій Гвінеї, яке здійняло хвилі висотою 15 метрів, забравши 2200 життів.

Оскільки багато шарів осадових порід усе ще поховані під морським дном Антарктиди, а льодовики на вершині суші повільно тануть, дослідники попереджають, що майбутні зсуви й цунамі можуть повторитися.