"Спершу було дуже складно": ведучий Даніель Ткіє чесно про інтерв'ю з західними високопосадовцями та зустріч з Трампом

У журналістиці Даніель Ткіє звик шукати відповіді на незручні запитання й розбиратися в подіях, які визначають міжнародний порядок денний.

Його робота – це постійне стеження за світовими новинами, спілкування з іноземними політиками, військовими та експертами, а також спроба зрозуміти, як за кордоном сприймають війну в Україні.

Водночас за кадром залишються не лише годинні підготовки до інтерв'ю, а й чимало особистого: шлях до професії, сумніви щодо власного вибору, несподівані знайомства та кумедні моменти, які зазвичай не бачать глядачі..

У межах спецпроєкту 24 Каналу "За кадром" ведучий Даніель Ткіє розповів про те, як вперше опинився перед камерою, чому не став дипломатом, що його найбільше здивувало під час зустрічі з Дональдом Трампом і як іноземні спікери підтримують Україну далеко від її кордонів.

"Тато хотів, щоб я був стоматологом": про складний, але власний вибір професії

У родині Даніеля Ткіє медицину знають добре: обоє батьків – лікарі. Батько, Басель Ткіє, родом із Сирії. Свого часу він приїхав до Львова, щоб навчатися у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, а згодом залишився тут працювати. Та місто Лева подарувало йому не лише професію, а й кохання – тут він зустрів майбутню дружину.

Тато все життя мріяв, щоб син продовжив сімейну справу. Однак у Даніеля були зовсім інші плани.

Тато хотів, щоб я був стоматологом, лікарем-ортодонтом. Але мене дуже цікавила політика, міжнародна політика, і я не пішов іншим шляхом– пригадує ведучий.

Спершу батько не до кінця розумів вибір сина, проте згодом усе змінилося. Побачивши його професійні результати, він почав підтримувати Даніеля й радіти, що той знайшов себе в іншій сфері.

Сам ведучий переконаний: навіть якщо батьки бачать для тебе інше майбутнє, не варто боятися обирати власну дорогу.

Потрібно обирати свій шлях, реалізовувати його і ніколи не боятися йти своєю дорогою, – зазначає Даніель.

Цікаво, що інтерес до політики з'явився в нього ще у школі. Тоді на смартфоні майбутнього ведучого вже був додаток 24 Каналу, що досить символічно. Звідти він черпав новини, стежив за міжнародними подіями та політичними процесами. Тож вступ на факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка став цілком закономірним рішенням.

Там Даніель здобув ступінь бакалавра з міжнародних відносин, а згодом вирішив продовжити навчання на магістратурі за спеціальністю "Міжнародне право". Йому хотілося спробувати щось нове й розширити свої знання. Хоча спершу майбутнє Даніель пов'язував із міжнародною політикою, зрештою його професійна дорога привела до телебачення.

"Мене одразу посадили в прямий ефір": про перші кроки в журналістиці

До журналістики Даніель прийшов не через класичний пошук роботи, а завдяки власній ініціативі. Ще на старших курсах університету він вирішив написати майже всім українським і львівським медіа. У листах пропонував свої послуги як автора аналітики про міжнародну політику та світові події. Першим відгукнувся телеканал "Перший Західний" – саме там і почалася його професійна історія.

Спочатку Даніель співпрацював із редакцією як експерт-міжнародник: приходив на радіоефіри й коментував події за кордоном. Однак повноцінна робота на телебаченні розпочалася вже після повномасштабного вторгнення Росії.

У березні 2022 року йому зателефонувала директорка телеканалу Ольга Цап із пропозицією стати ведучим. "Першому Західному", який тоді працював у форматі цілодобового телемарафону, потрібна була людина, яка спеціалізувалася б на міжнародній тематиці.

Про Даніеля згадали й запропонували долучитися до команди. Причому починав він не з написання новин чи роботи журналістом у звичному розумінні.

Мене одразу посадили в прямий ефір. Спершу було складно, згодом вже звик– усміхаючись, пригадує ведучий.

Від першого дня Даніель мав вести ранковий ефір: розповідати про найважливіші міжнародні події, стежити за світовою пресою та пояснювати глядачам, що відбувається за межами України.

"Я ставив дуже різкі запитання": про перше інтерв'ю з ексдиректором ЦРУ

Одне з перших великих випробувань у міжнародній журналістиці Даніеля – розмова з американським генералом у відставці Девідом Петреусом, колишнім директором ЦРУ. До цього інтерв'ю ведучий готувався особливо ретельно й, попри хвилювання, вирішив не пом'якшувати запитань. Тоді Україна гостро потребувала військової допомоги партнерів, а нерішучість Заходу викликала чимало обурення.

Розмова відбулася у 2023 році, ще до українського контрнаступу. Даніель пригадує, що тоді мав чимало претензій до американської адміністрації: чому Вашингтон не погоджується на закриття українського неба, зволікає з постачанням озброєння та обережно ставиться до передачі Україні далекобійних ракетних систем HIMARS.

Я тоді дуже непокоївся, переживав, дуже довго готувався, але інтерв'ю класним вийшло. Досить такі різкі питання ставив, – розповідає ведучий.

Тоді запал молодого журналіста навіть дещо здивував американського генерала. Та й сам Даніель добре пам'ятає атмосферу того періоду: українці чекали рішучіших дій від союзників, а кожне зволікання з допомогою сприймалося особливо гостро.

Ця розмова залишилася для нього особливою не лише через статус співрозмовника. Ведучий називає її одним зі своїх найвідвертіших і найгостріших інтерв'ю. І хоча перед першою такою зустріччю було чимало хвилювання, вона, схоже, лише додала йому впевненості в тому, що складних запитань боятися не потрібно.

Одне з нещодавніх інтерв'ю Даніеля з Петреусом: дивіться відео

"Це не для розваги": про роботу на 24 Каналі і робочі будні

До команди 24 Каналу Даніель Ткіє долучився в серпні 2024 року. Він сам надіслав резюме, а згодом поспілкувався з програмною директоркою Наталією Марчук. На зустрічі запропонував розвивати напрямок, який уже добре знав і мав досвід у ньому, – міжнародні інтерв'ю.

Серед його співрозмовників – відставні американські та британські військові, колишні й чинні дипломати, посадовці, аналітики, економісти та професори. Найчастіше це англомовні спікери, з якими ведучий обговорює міжнародну політику, відносини України зі США та важливі світові події.

Окрім інтерв'ю, Даніель готує аналітичні матеріали для сайту 24 Каналу. Втім, саме розмови з іноземними експертами залишаються основною частиною його роботи.

Робочі будні Даніеля / Фото надав ведучий

Робочий день ведучого починається з, на перший погляд, звичайного ритуалу – чашки кави. Без неї, зізнається Даніель, до роботи не береться. Але є й інша обов'язкова частина ранку – перегляд міжнародної преси.

Серед його щоденних джерел Reuters, CNN, Financial Times та Bloomberg. Також стежить за українськими медіа, зокрема "Українською правдою" та рідним 24 Каналом.

Це не для розваги, тобто для роботи, щоб бути в курсі, що найважливіше зараз відбувається у світі– пояснює ведучий.

Тож за кожною розмовою, яку глядач бачить на екрані, стоїть чимало щоденної роботи, що починається задовго до ввімкнення камери.

"Запрошують мене і на каву, і на вечерю": про дружні стосунки з міжнародними спікерами

Робота з міжнародними спікерами для Даніеля не обмежується домовленостями про інтерв'ю, підготовкою запитань і записом розмов. За роки роботи він налагодив із багатьма співрозмовниками не лише професійні, а й дружні стосунки.

Особливо це відчувається під час закордонних відряджень. Для ведучого поїздка – це не просто можливість записати кілька інтерв'ю чи коментарів, а й нагода особисто зустрітися з людьми, з якими він регулярно спілкується на відстані.

Це робота з людьми. Це сходити навіть з ними на пиво якесь, на чашку кави. Це з ними товаришувати, працювати і вести цих людей. Потрібно з ними дружити для того, аби вони не забували про нас і далі співпрацювали– пояснює Даніель.

Таку взаємодію він називає своєрідною журналістською дипломатією. Адже міжнародні експерти, військові та колишні посадовці, які погоджуються спілкуватися з українськими медіа, зазвичай не отримують за це гонорарів. Тому особистий контакт і взаємна довіра стають важливою частиною співпраці.

Даніелю важливо підтримувати дружні стосунки з іноземними експертами / Фото надав ведучий

Особливо запам'яталася ведучому недавня поїздка до Великої Британії, де він був разом з дружиною Мартою. Там Даніель записав подкаст з колишнім пілотом та віце-маршалом Королівських ВПС Британії у відставці Шоном Беллом, після чого той запросив подружжя на вечерю до клубу Королівських ВПС Великої Британії.

Це місце, яке включає і ресторан, і готель, для дозвілля офіцерів британських Повітряних сил. Потрапити туди можна лише за запрошенням офіцерів Королівських ВПС Британії.

Даніель з дружиною на вечері у клубі Королівських ВПС Великої Британії / Фото надав ведучий

За словами Даніеля, за такою гостинністю стоїть значно більше, ніж особиста симпатія. Він відчуває, що його співрозмовники передусім мають велику повагу до України, українського народу та Збройних Сил. Вони розуміють, яку ціну українці платять за опір російській агресії, і вдячні за те, що Україна продовжує боротьбу.

Саме тому, коли журналіст звертається до них із проханням про коментар, багато хто охоче погоджується. Ці люди не лише дають інтерв'ю, а й залишаються на зв'язку, підтримують контакт і самі виявляють бажання допомогти українським медіа.

Ми не тільки робочі колеги, ми і друзі, – наголошує ведучий.

"Гість прийшов з дружиною і сильно замерз": про смішний інцидент під час інтерв'ю

Не всі закордонні відрядження запам'ятовуються лише серйозними розмовами про політику. Іноді трапляються й кумедні ситуації, які згодом стають окремими історіями. Одну таку Даніель привіз із Мюнхена, де цьогоріч відвідав безпекову конференцію та записав інтерв'ю з американським генералом у відставці Беном Годжесом.

Ця зустріч запам'яталася ведучому ще й несподіваним знайомством – Годжес прийшов на запис не сам, а разом із дружиною, яка також мала акредитацію на конференцію. Генерал познайомив її з Даніелем.

Однак найцікавіше чекало на них уже під час самого інтерв'ю. Студія Мюнхенської конференції була облаштована просто неба. Попри спеціальний підігрів крісел для гостей, холод і дощ давалися взнаки.

Він дуже замерз під час інтерв'ю. Тоді було десь, напевно, 5 – 8 градусів, ще й дощ– пригадує Даніель.

Перенести запис не було можливості: інші локації були зайняті, а часу залишалося обмаль. Тож співрозмовникам довелося зібратися й завершити розмову просто на холоді. Зрештою, інтерв'ю вдалося записати. Після завершення Годжес із гумором зауважив, що сподівається наступного разу зустрітися вже в приміщенні, а не просто неба.

"Мене це вразило": про цікавий досвід зустрічі з Трампом на Саміті в Анкарі

Одним із найяскравіших професійних досвідів Даніеля стала поїздка до Туреччини на саміт НАТО в Анкарі 8 липня 2026 року. Там ведучий мав нагоду особисто спостерігати за зустріччю Володимира Зеленського та Дональда Трампа. Каже, атмосфера тоді була доволі теплою, а президенти спілкувалися так, ніби давно знайомі.

Втім, найбільше йому запам'ятався не сам характер зустрічі, а момент спілкування американського президента з журналістами. Один із них запитав Трампа, як той збирається змусити Володимира Путіна завершити війну проти України.

Замість чіткої відповіді американський лідер на мить замислився, а тоді звернувся до присутніх із несподіваним запитанням: "Що би ви в нього спитали? От я скоро буду мати з ним телефонний дзвінок. Що би ви спитали?".

Журналісти почали пропонувати свої варіанти, зокрема запитати російського диктатора, коли він нарешті припинить війну. Трамп погодився, що це хороше запитання, і пообіцяв поставити його під час розмови з Путіним.

І це мене дуже вразило, бо, по-перше, це саме Трамп має казати, що робити з Путіним, а не журналісти. А президент США почав це питати в журналістів. І, по-друге, вразило, що він почав вагатись, не дуже розумів, чи він може ще щось зробити– пригадав ведучий.

Даніель припускає, що тоді американський лідер або сам не мав чіткого розуміння, як діяти далі, або вважав, що Вашингтон уже використав усі можливі важелі тиску на Москву.

Особливо показовим цей епізод видається Даніелю тепер, коли риторика та дії адміністрації Трампа щодо Росії знову змінюються. Він згадує, що під час тієї зустрічі поруч перебував і Володимир Зеленський. За виразом обличчя українського президента було помітно, що таке звернення американського лідера до журналістів також стало для нього несподіванкою.

"Раніше я над цим думав": про те, чому Даніель не обрав дипломатію

Після насичених робочих днів Ткіє намагається залишати час для найважливіших людей. Найбільше відновлюватися йому допомагає дружина, яку чоловік лагідно називає Мартуся, та їхня десятирічна собачка Нелі, англійський кокер-спанієль.

Вихідні подружжя зазвичай проводить разом: займаються спортом, ходять у кіно, кафе або просто гуляють. Саме в таких звичайних моментах, подалі від міжнародних новин, політичних дискусій та постійної комунікації зі спікерами, ведучий знаходить сили для нових робочих викликів.

Даніель з дружиною та собачкою / Фото з особистого архіву ведучого

А от якби журналістика свого часу не стала його професією, Даніель, найімовірніше, пов'язав би життя з дипломатією. Після закінчення факультету міжнародних відносин він серйозно розглядав можливість роботи в Міністерстві закордонних справ. Однак із часом зрозумів, що міжнародна журналістика дає йому можливості, яких на початку дипломатичної кар'єри довелося б чекати роками.

Я розумію, що зараз спілкуюся з людьми вищого рівня. Маю на увазі міністрів оборони, міністрів закордонних справ Європейського Союзу, НАТО, посадовців, колишніх посадовців. Це люди вищого рівня, ніж ті, з якими я міг би спілкуватися, якби пішов працювати в українську дипломатію в перші роки– пояснює ведучий.

На його думку, одна з головних переваг міжнародної журналістики – можливість швидше отримати доступ до людей, які ухвалюють важливі рішення. Журналіст, який добре знається на міжнародній тематиці, може безпосередньо спілкуватися з міністрами, представниками НАТО, прем'єр-міністрами та навіть президентами. Натомість молодий дипломат часто починає кар'єру з нижчих посад, де значну частину роботи займають документи й бюрократичні процеси.

Даніель не заперечує важливості дипломатичної служби, однак вважає, що в Україні їй потрібні зміни. Зокрема, мовиться про гідніші зарплати, ефективніші програми стажування та можливості швидшого професійного розвитку. На його переконання, молоді фахівці не повинні роками залишатися на одному рівні.

Тож наразі Даніель не шкодує, що свого часу обрав саме журналістику. Вона дозволила йому залишитися в середовищі міжнародної політики, але водночас бути значно ближче до людей, які формують її порядок денний.

Поки що міжнародна журналістика йде вперед. Принаймні, у моєму випадку це набагато ефективніше на цьому етапі життя та кар'єри– підсумовує ведучий.

"Вона є, просто відчуваємо не завжди": про підтримку України і те, що хочеться сказати глядачам

На завершення розмови Даніель хоче звернутися до українців із простим, але важливим нагадуванням: попри втому, розчарування та складні новини, Україна має велику підтримку за кордоном. За час роботи з іноземними спікерами й численних закордонних відряджень він неодноразово переконувався, що світом захоплюються стійкістю українців та боротьбою наших захисників.

Ведучий зауважує, що цю підтримку не завжди можна відчути, особливо коли щодня доводиться долати наслідки російських обстрілів і жити в умовах війни. Однак вона нікуди не зникає.

Про це, зокрема, свідчить і закордонна аудиторія YouTube-каналу War and Politics 24, де виходять його інтерв'ю з міжнародними експертами. Їх дивляться не лише українці, а й іноземці, яким цікаво чути про Україну та розуміти, що відбувається в нашій державі.

Можливо, ми це не кожного дня чуємо, але якщо зараз поїхати в Сполучені Штати і поспілкуватися з людьми, ви всі почуєте підтримку України– наголошує Даніель.

Він закликає українців не втрачати віри в себе, залишатися сильними та не дозволяти обставинам зламати ту стійкість, якою захоплюються в усьому світі. Ведучий також вірить, що війна зрештою завершиться дипломатичним шляхом, а Україна зможе досягти гідного результату.

Окремо Даніель згадує про партнерів, які продовжують підтримувати нашу державу, зокрема європейські країни та Велику Британію. На його переконання, вони зацікавлені в тому, щоб завершення війни принесло Україні справедливий і тривалий мир.

Ведучий розуміє, що після численних розчарувань і невиправданих очікувань людям дедалі важче вірити в такі перспективи. Проте закликає не опускати рук і витримати ще один непростий відрізок цього шляху.

Я впевнений, що врешті-решт прийде час і ця війна закінчиться. Це точно буде достойно, правильно і гідно– каже Даніель.

І додає: скільки б Росія не намагалася зламати українців обстрілами, погрозами та своїми планами, їй цього не вдасться. Адже сила України – не лише в опорі на полі бою, а й у людях, які продовжують триматися, працювати, підтримувати одне одного та вірити у своє майбутнє.