Донецький аеропорт з цих позицій видно неозброєним оком. В такій безпосередній близькості до противника хлопці живуть вже декілька місяців і до небезпеки звикають. Постріли, що періодично чутно зовсім поруч, звична справа на передовій.
Кожному з цих хлопців є що розказати. Більшість із них відпочатку війни. Тож деякі трагічні історії у пам’яті зовсім свіжі. Вонир знаю, як цке втрачати побратимів.
Ця трапилась менше місяця тому. Бойовики стріляли з Протитанковї керованої ракети з території аеропорту. саме там осів ворог. І такі обстріли тут не припиняються вже з 2015-го. Про що свідчать ці вирви від розривів. Деякі зовсім свіжі.
Міномети, гранатомети..кулемет працює постійно,
– розповів військовослужбовець ЗСУ Микола.
З настанням вечора пильність воїнів тільки посилюється. Тепер після кожного пострілу хлопці уважно вдивляються в тепловізори - це такі собі нічні очі армійців. Особливо коли ворог гатить з це гранатометів чи мінометів.
Протягом ночі поодинокі черги, чутно в різних місцях навколо, а в небі помічаємо декілька безпілотників. І так усю Великодню ніч. А єдине, що змінюється зранку – тепловізор міняють на бінокль.
Військові кажуть, що ніч пройшла на диво спокійно, хоч бойовики і порушували режим тиші. Ранок деякі воїни почали коротким Великоднім шикуванням. Волонтери привезли паски, а на шикування приїхали військові капелани і освятили їх. Бо навіть попри війну тут не забувають про цінності і традиції. Адже це іх робить ближче до рідних, і дарує трохи тепла – хоч і далеко від дому.
Мої вміння, мої знання – вони тут знадобляться, вони вже знадобились,
– сказав військовий капелан Андрій.
Великдень на передовій
