За 30 кілометрів від Запоріжжя: як прикордонники стримують росіян біля Великого Лугу

Там, де колись було Каховське водосховище, тепер простягається замінований Великий Луг, а на горизонті видно окуповану Запорізьку АЕС. Як виглядає нульова лінія фронту біля міста-мільйонника і якою ціною бійці не дають росіянам наблизитися до Запоріжжя, розповідає 24 Канал у межах програми "Кордон.UA".

Дивіться також Окупанти били по Запоріжжю балістикою та дронами: місцеві чули кілька вибухів, є постраждалі

Росіяни тиснуть, щоб створити загрозу Запоріжжю

Запорізький та Придніпровський напрямки цієї весни залишаються одними з найнапруженіших. Росіяни накопичують резерви й намагаються відсунути лінію фронту на північ, щоб убезпечити сухопутний коридор до Криму. Для цього ворог посилює тиск через Роботине та Гуляйполе в бік Оріхова, прагнучи вийти на оперативний простір і створити безпосередню загрозу для Запоріжжя.

На Придніпровському напрямку противнику не вистачає сил, щоб форсувати річку й закріпитися на правому березі. Натомість росіяни активно застосовують дистанційні засоби ураження: FPV-дрони, "Молнії", баражуючі боєприпаси, розвідувальні безпілотники та "Шахеди". Так ворог намагається бити по логістиці й тиснути на цивільних у прифронтових районах.

Не маючи достатньо сил, противник намагається внести хаос і тиснути на логістику, створити в людей відчуття безнадії, відсутності державної підтримки й неспроможності військового командування реагувати на загрози,
– пояснив командир 8 прикордонного загону Олександр Мандзюк.

Сили оборони України готувалися до такого розвитку подій. За останній рік на Запоріжжі та Дніпропетровщині з'явилася глибоко ешелонована система фортифікацій: протитанкові рови, бетонні тетраедри, мінні поля й укріплені позиції на висотах. Там, де ворог може спробувати пройти, створені ділянки ураження.

Перед нами є кіл-зона. Це викошена смуга місцевості. Усе заміновано й затягнуто невибуховими засобами, зокрема колючим дротом "єгоза",
– розповів командир 3 прикордонної застави з позивним "Геральт".

Такі рубежі не дають ворогу прямого проходу до українських позицій. Кожна ділянка підготовлена до того, щоб зупиняти малі штурмові групи ще до наближення до основної лінії оборони.

Росіяни б'ють по інфраструктурі й цивільних

Коли російській армії не вдається прорвати українську оборону, вона переходить до терору інфраструктури та цивільних. Однією з мішеней залишається Дніпровська ГЕС: удари по ній мають не лише військовий, а й психологічний ефект – посіяти паніку серед людей і створити ризик техногенної катастрофи.

Противник намагається зробити територію України непридатною для життя. Йому не потрібна якась частина України – умовний Донбас або умовний Південь. Йому потрібна Україна повністю,
– сказав Олександр Мандзюк.

За словами прикордонників, росіяни системно б'ють по місцях, якими щодня користуються цивільні. У Нікополі та Марганці під ударами опиняються машини, ринки, банківські відділення й інші об'єкти звичайного життя. Так ворог намагається витіснити людей із прифронтових територій і перетворити їх на зону постійного страху.

Їхнє завдання – максимально зробити таку децивілізовану зону,
– пояснив командир 3 прикордонної застави з позивним "Геральт".

Схожа логіка вже призвела до однієї з найбільших техногенних катастроф цієї війни. Після підриву Каховської ГЕС у 2023 році водосховище зникло, а на його місці почав відроджуватися Великий Луг. Для українських оборонців це означало нову реальність: колишній водний бар'єр перетворився на кілометри суші, рослинності й потенційних маршрутів для малих груп противника.

Противник заходить малими групами в плавні колишнього Каховського водосховища. Наша задача – вчасно його виявити і знищити,
– розповів "Геральт".

Тепер цю ділянку доводиться постійно контролювати з повітря й землі. Там, де ще кілька років тому була вода, українські підрозділи вибудували нову лінію спостереження та ураження, щоб не дати росіянам просочитися, накопичитися й створити ще одну загрозу для Запорізького напрямку.

Окупанти прикриваються Запорізькою АЕС

З позицій прикордонників видно градирні та енергоблоки окупованої Запорізької атомної електростанції. Для бійців це постійне нагадування, що навпроти них не лише російська армія, а держава, яка використовує ядерний об'єкт як елемент шантажу. Від моменту захоплення ЗАЕС станція пережила вже 15 повних блекаутів, коли система охолодження реакторів опинялася під загрозою зупинки.

Це той об'єкт, який болить. Вони тримаються за нього, бо завдяки атомній станції мають пріоритет: ховаються за цією ширмою і звідти завдають по нас вогневого ураження,
– розповів прикордонник 3 застави 8 прикордонного загону з позивним "Бузина".

Росіяни продовжують використовувати територію атомної станції та прилеглі об'єкти у військових цілях. За словами командира 8 прикордонного загону Олександра Мандзюка, прикордонники фіксували переміщення вантажівок і бронетехніки як територією самої ЗАЕС, так і поблизу охолоджувача та допоміжних споруд. Там окупанти ховають техніку, боєприпаси й використовують будівлі для вогневих позицій.

Атомна електростанція є об'єктом, де не можна використовувати військову техніку та озброєння. Але це абсолютно не зупиняє противника,
– зазначив Мандзюк.

Через це на напрямку дедалі більшу роль відіграють дрони, РЕБ і постійний повітряний моніторинг. Українські підрозділи стежать за новими просторами Великого Лугу, щоб російські малі групи не змогли просочитися, закріпитися й підтягнути зброю. Тут кожен рух ворога потрібно виявити ще до того, як він перетвориться на нову загрозу для позицій і для Запоріжжя.

За спинами прикордонників живе Запоріжжя

За кілька десятків кілометрів від позицій прикордонників живе Запоріжжя. Місто намагається тримати свій ритм: люди йдуть на роботу, п'ють ранкову каву, ведуть дітей до школи. Але поруч із цим звичним життям постійно присутня війна – протитанкові їжаки біля вулиць, повітряні тривоги, вибухи ракет і КАБів, які вже навчилися розрізняти навіть діти.

Ми тут стоїмо біля Запорізької атомної станції, а за 30 кілометрів – рідний дім, місто Запоріжжя. І їдеш туди пити каву на повних емоціях. Бо це серце – твій дім,
– сказав прикордонник із позивним "Бузина".

Для військових цей контраст між бліндажами, дронами, мінними полями й мирним містом за спиною є одним із головних пояснень, чому вони залишаються на позиціях. Кожен із них має близьких, дім і місця, до яких хоче повернутися без війни.

Коли міняєш обстановку на мирне місто, в кожного з нас є близькі, в кожного є батьки. І, мабуть, саме для цього ми тут і знаходимося,
– пояснив командир 3 прикордонної застави з позивним "Геральт".

Росіяни можуть і далі малювати Запоріжжя у своїй конституції чи на пропагандистських картах, але реальність на цьому напрямку визначають українські військові. Бійці 8-го Бердянського прикордонного загону тримають оборону біля Запоріжжя й водночас мріють про повернення свого рідного міста біля моря – Бердянська.

Росіяни тиснуть у бік Запоріжжя через Великий Луг, що відбувається на нульовій лінії: дивіться відео