Поточна ситуація на Оріхово-Запорізькому напрямку характеризується трьома основними факторами. Перш за все, це майже повне припинення наступу основних сил російської 58 загальновійськової армії (ЗВА) у її смузі та вимушений перехід ворога на низці ділянок і напрямків до активної оборони (це, зокрема, стосується смуги 19 мотострілецької дивізії).
З іншого боку, відновилися атакувальні/штурмові дії передових підрозділів цієї армії на Оріхівському напрямку. Хоча вони й не дуже результативні. Про це пише Костянтин Машовець.
Ситуація в районі Степногірська
У напрямку Степногірськ – Плавні, очевидно, передові піхотні групи ЗСУ змогли просунутися на південь у селищі Плавні, вздовж вулиць Залізничної та Степової, ймовірно, діставшись району залізничної станції "Плавні". А також просунутися на південь вздовж дороги E-105 від Степногірська у напрямку Кам'янського (близько 2 кілометрів).
У районі Степногірська та Приморського ворог намагався контратакувати, аби деблокувати кілька своїх невеликих "залишкових" піхотних груп поблизу Аграрної вулиці, а також на схід від Степногірська (між ним і Лук'янівським). Крім того, російські підрозділи намагалися утримати район "Висотки" у самому Степногірську та кілька кварталів уздовж Покровської вулиці у Приморському, зокрема, час від часу контратакуючи з півдня.
Однак їм поки що так і не вдалося розблокувати свої "залишкові" дрібні піхотні групи. А ЗСУ майже повністю витіснили ворога з Приморського, зокрема, змусивши частину його піхотних груп відступити у русло колишнього Каховського водосховища.
Українські військові продовжували утримувати район "Кільця" (автомобільна розв'язка між Степногірськом і Приморським) і поступово "добивали" невеликі піхотні групи ворожих військ як у самому Степногірську, так і на південь від Лук’янівського і Павлівки.
Варто зазначити, що ворог зміг утримати район "Висотки" в Степногірську та кілька кварталів на південних околицях Приморського (вздовж Покровської вулиці). Але йому стає дедалі важче це робити через очевидне поступове зростання вклинювання ЗСУ у напрямку Плавнів.
Розподіл сил у районі Кам'янського
Зі східних околиць Кам'янського (район вулиці Гагаріна) ворог намагався провести низку штурмових дій у північно-східному напрямку, ймовірно, аби обійти позиції ЗСУ, які вони й далі утримують на північ від села Лобкове. У цьому сенсі йому вдалося лише частково проникнути у вказаному напрямку кількома своїми піхотними групами, рух яких був заблокований на відстані 1 кілометра від їх основних позицій.
Очевидно, присутність українських підрозділів на схід від Кам'янського продовжує нервувати місцеве російське командування. Особливо в контексті одночасного просування ЗСУ в районі Плавнів, саме в напрямку Кам'янського. І тому час від часу воно намагається змусити передові українські підрозділи відійти від Лобкового на північ.
Ситуація на рубежі Степове – Малі Щербаки
На рубежі Степове – Малі Щербаки ворог продовжує наполегливі та регулярні спроби прорватися своїми штурмовими групами як у напрямку Павлівки, так і в напрямку Новоандріївки, посилюючи їх подібними діями з району на північний захід від Нестерянки.
Очевидно, головною метою таких дій є прагнення російського командування досягти висот у районі Новоандріївки, які розташовані на захід від Оріхова, і закріпитися там. Адже це дозволить організувати ефективний вогневий вплив звідти на головну тилову комунікацію Оріхівського району оборони ЗСУ (дорога Оріхів – Комишуваха). А також створити флангову загрозу для українських підрозділів, які діють на схід та південний схід від Степногірська.
Наразі ворог зумів прорватися кількома окремими штурмовими групами в напрямку Новоандріївки – від Щербаків вздовж дороги (до 3 кілометрів) і з боку Нестерянки (до 2,5 кілометра). Однак він так і не зміг дістатися до Новоандріївки.
Так само ворожі війська не дісталися й до Павлівки. Кілька невеликих ворожих піхотних груп було заблоковано, або на південь від Павлівки або навіть у районі Щербаків і Малих Щербаків.
Така ситуація в цьому районі триває вже понад 2 тижні. Очевидно, що ворог поки що не може суттєво наростити свої зусилля на зазначених напрямках, а численні піхотні групи "інфільтрації", які раніше змогли проникнути в бойові порядки передових українських підрозділів, заблоковані і не мають можливості просуватися на місцевості в цих напрямках.
Що відбувається в районах Роботине – Новоданилівка та Новопокровка – Мала Токмачка
За напрямками Роботине – Новоданилівка та Новопокровка – Мала Токмачка, очевидно, що ЗСУ майже повністю зачистили малі піхотні групи ворога, які раніше проникли у бойові порядки їхніх передових підрозділів, зокрема, була зачищена більшість Успенівської балки та Малої Токмачки. Ймовірно, лише на території місцевої виправної колонії кілька "залишкових" росіян ще ховаються у підвалах.
Однак противник намагається обійти Малу Токмачку з північного сходу, діючи у напрямку Лугівського – Білогір'я. Але поки що – не дуже успішно. Декілька його штурмових груп змогли просунутися на північ від вулиці Леніна, вздовж річки Конки (на 1,5 – 1,7 кілометра), але ЗСУ продовжують впевнено утримувати саме Білогір'я та позиції, які вони раніше відвоювали в районі на південь і північний захід від нього.
Перспективи розвитку ситуації на всьому Оріхово-Запорізькому напрямку
Російське командування на цьому напрямку, ймовірно, і надалі зосередить основні свої зусилля на Оріхівському районі оборони ЗСУ, тобто в центрі та на правому фланзі оперативної побудови 58 загальновійськової армії.
З низки причин малоймовірним є масштабний наступ у всій смузі головними силами 58 ЗВА з метою дістатися ближніх підступів до Запоріжжя з півдня та південного сходу.
Найімовірніше, основні зусилля російського командування щодо всієї Південної стратегічної операційної зони в цьому сенсі будуть зосереджені в смугах його 5 та 35 загальновійськових армій угруповання військ "Схід", у той час, коли 58 ЗВА, ймовірно, отримає/отримала досить обмежені за розмахом цілі та завдання.
Ворог може реалізувати це у наступний спосіб:
- У смузі 19 мотострілецької дивізії противник, посиливши її підрозділами 47 МСД та 7 ДШД, зосередиться на утриманні району північніше річки Янчекрак (Плавні – Степногірськ – Лобкове – Кам'янське), намагаючись повністю витіснити українські війська на північ і північний схід від лінії Степногірськ – Малі Щербаки. Тому обмежені контратакувальні дії противника в напрямках Кам'янське – Лук'янівське та Степове – Лук'янівське, ймовірно, триватимуть й надалі. Водночас противник намагатиметься утримати свої позиції в районі Плавнів та Степногірська.
- У смузі 42 мотострілецької дивізії, найімовірніше, командування 58 ЗВА, попередньо підсиливши її додатковими силами та засобами, намагатиметься розвивати свій тактичний успіх у загальному напрямку Нестерянка – Новоандріївка, а також Малі Щербаки – Новоандріївка. Водночас атаки у бік Павлівки також досить ймовірні.
- У разі подальшого розвитку свого ще досить обмеженого успіху на південний захід та захід від Оріхова, командування 58 загальновійськової армії зможе тактично суттєво ускладнити ситуацію для ЗСУ у всьому Оріхівському районі оборони. Очевидно, що командування російської 58 ЗВА бачить і розуміє це, саме тому воно наполегливо намагається постійно "інфільтрувати" свою штурмову піхоту в напрямку Новоандріївки та Новопавлівки. І, очевидно, найближчим часом воно спробує різко посилити інтенсивність цього процесу.
- На схід і південний схід від Оріхова, дії російської 42 мотострілецької дивізії, ймовірно, залежатимуть від ефективності дій підрозділів 5 та 35 ЗВА угруповання військ "Схід", які намагаються просуватися у напрямку Гуляйполе – Новоселівка та на південь від Гуляйпільського. Якщо їм вдасться дістатися району Новоселівка – Гуляйпільське – Чарівне – Червона Криниця своїми основними силами, відновлення російських атак від Новопокровки у бік Малої Токмачки і з Лугівського вздовж північного берега Конки на захід, стане дуже ймовірним, оскільки це посилить загальні зусилля російського командування, щодо досягнення ближніх підступів до Оріхова зі сходу та північного сходу.
Однак російське командування може піти іншим шляхом – заради економії сил і засобів виключити з цього "рівняння" основні сили 42 мотострілецької дивізії і зосередити їх виключно для активних дій на захід і південний захід від Оріхова, аби отримати більший шанс на гарантований прорив до висот на захід відміста. Своєю чергою, завдання прориву до Оріхова зі сходу та південного сходу доручать лише 5 та 35 загальновійськовим арміям, які ВЖЕ просуваються туди, хоча дуже й дуже повільно.
Ще один нюанс, пов'язаний із Запорізьким напрямком
Очевидно, що російська 58 ЗВА на захід від Оріхова буде буквально "чіплятися за кожен метр" ще з однієї важливої причини. На даний момент відстань від передових російських позицій на цій ділянці смуги 58 ЗВА до меж міста Запоріжжя становить приблизно 22 – 23 кілометри, що дозволяє ворогу завдавати ударів по місту та його околицях із досить широкого спектра озброєння, включно з КАБами, далекобійною артилерією, ракетною зброєю та цілим набором відповідних ударних дронів.
Тому кожен кілометр, на який ЗСУ гіпотетично зможуть відтіснити російські війська на Запорізькому напрямку на ділянці від Оріхова до русла колишнього Каховського водосховища на південь, може ускладнити росіянам атаки по Запоріжжю і поступово "виключити" із зони досяжності той чи інший їхній засіб ураження. Цілком можливо, що до того моменту, коли це ускладнення буде нівельоване "природним" вирівнюванням лінії фронту, ЗСУ таки зможуть додати до цієї відстані ще 13 – 14 кілометрів.