“Це наша вовчиця, вона дуже обережна. Ця вовчиця народилася у нас від наших вовків, чистокровне розведення від наших вовків, ось вони живуть разом”, - розповідає президент кінологічного союзу поліцейських собак Микола Альошин.
Потомство цієї пари дасть вовкособак з відсотковим співвідношенням 50 на 50. Їхні ж щенята від вовка успадкують чверть генів, наступне покоління - половину від чверті. І тільки у четвертому коліні на світ з’являться ідеальні вовкособаки, в яких від вовка залишиться 6%.
Саме цим чотирилапим судилося стати справжніми бійцями з ідеальними охоронними та пошуковими навиками. Від пари, яка вже пройшла цей довгий шлях, наприкінці березня чекають чергового поповнення.
“Чекаємо великих, красивих, слухняних, працьовитих цуценят”, - каже кінолог Анжела Сіказан.
"Батько" майбутнього ідеального поповнення - шестирічний ветеран спецназу, східноєвропейський пес Сайгон. За свою службу в органах він отримав два поранення, не раз брав участь у спецопераціях та працював на масових заворушеннях. Зараз Сайгон завидний наречений. В його крові 12% від вовка, що й дало йому звірячу силу, невибагливість та морозостійкість.
“Нервова система у нього, як у американського “пітбуля”, він не боїться палиці, ножа, скупчення людей, він навчений на роботу з масових безладів, він може атакувати декілька чоловік відразу, уб'є кількох дорослих чоловіків, дуже сильні щелепи”, - каже президент кінологічного союзу поліцейських собак Микола Альошин.
Вовкособаки не виділяються особливими зовнішніми ознаками. Лише професіонал може відрізнити таке щеня від звичайної вівчарки.
“Більш тонкі лапи, більш кругла голова, маленькі вуха, часто бувають світлі очі. В основному, саме здатність далеко і швидко бігти”, - розповідає кінолог Анатолій Сіказан.
Зводити собак та вовків фахівці вирішили не для науки, а саме задля служби. Адже, кажуть, порода вівчарок вироджується й стає непридатною для роботи в силових структурах.