Командир батальйону “Ахіллес” Юрій Федоренко в інтерв'ю журналістці 24 Каналу Інні Набок розповів про події на фронті, зокрема, про ситуацію на Покровському напрямку.
Юрій Федоренко дав оцінку змінам у Силах оборони, які принесла спрощена процедура повернення військовослужбовців із СЗЧ (самовільне залишення частини). На його думку, це дозволило суттєво збільшити приплив підготовлених кадрів.
Офіцер розповів про підступи російських окупантів, а ще поділився унікальним досвідом рекрутингу до лав Збройних Сил України та розповів про лагідну українізацію батальйону "Ахіллес".
Ситуація на Покровському напрямку та технологічна перевага ЗСУ
Пане Юрію, яка ситуація зараз на Покровському напрямку і що відбувається в лавах путінської армії?
Що стосується виконання завдань, на поточний момент підрозділи батальйону "Ахіллес" сконцентровані в інших районах виконання завдань, тому буде максимально коректно запитувати підрозділи, які безпосередньо виконують завдання там. Але оскільки ми довгий час воювали саме на Покровському напрямку, у нас є дружні, гарні стосунки з рядом підрозділів, що зараз виконують завдання за призначенням.
Скажу вам більше, технологічний прогрес, який дає можливості до віддаленого керування, дозволяє залучати нас періодично до виконання завдань щодо знищення ряду цілей противника під виконання спеціальних завдань, які плануються Силами оборони України. Тому з впевненістю можна сказати, що на цих ділянках противник сконцентрував основні свої сили й засоби для досягнення бажаного результату, задоволення забаганок диктатора Путіна.
Ворог продовжує активні ударно-штурмові дії, але при цьому зазнає просто неспівмірних втрат до тих результатів, які вони здобувають на полі бою. Ці результати зараз зведені майже нанівець Силами оборони. Тобто вдається виконувати декілька важливих завдань.
По-перше, у зв'язку з технологічним прогресом ми набули спроможності бити окупанта достатньо глибоко за лінією бойового зіткнення – на 30, 40, 50, 80, 100 – 120 кілометрів. Таким чином, логістика противника, яка здійснює боєпостачання артилерійських снарядів, дронів, живої сили та інших технічних засобів, значною мірою згорає від українських ударних дронів типу middle-strike.
По-друге, що стосується передньої лінії бойового зіткнення, ворог полює буквально за кожною штурмансько-пілотською парою Сил оборони України.
Читайте також Далі для росіян буде лише гірше: інтерв'ю з Дмитром "Апостолом" Карпенком
Результативність наших безпілотників є надзвичайно високою як з погляду надання прозорої картинки в реальному часі (фронт стає прозорим, ми бачимо будь-яке пересування противника), так і завдяки ударним засобам, які корелюються між різними структурними підрозділами.
Противник з цим не може впоратися, попри те, що має керовані авіабомби, керовані снаряди типу "Краснополь" та високий рівень забезпечення оптоволоконними, дротовими та іншими засобами зв'язку на пріоритетних Донецьких відтинках. І тут є історичність моменту.
Кожен, хто підтримує Сили оборони гривнею, постом, репостом, лайком чи добрим словом, має пряме відношення до нашої стійкості на лінії бойового зіткнення.
Інтерв'ю 24 Каналу з Юрієм "Ахіллесом" Федоренком – дивіться відео:
Спрощена процедура повернення з СЗЧ: як це працює на практиці
Як зараз вирішується питання з поповненням особового складу та чи допомагають нові законодавчі механізми залучати людей?
Після впровадження Міністерством оборони програми щодо спрощеної процедури повернення до військових лав Збройних Сил України для категорії СЗЧ (самовільне залишення частини), зараз пішов нормальний наплив кадрів. Це люди, які вже підготовлені до виконання завдань або потребують лише короткотривалої підготовки спеціалізованих навичок.
До прикладу, був хлопець штурмовиком. Не склалися взаємовідносини з командиром. Людина є розумна, але була вимушена в попередній період часу піти в СЗЧ. Зараз його той черв'ячок гризе і мучить, що його побратими б'ються, захищаючи нашу землю, а він ні.
І відповідно, до кого дійшов інформаційний меседж, що зараз це можна зробити швидко, обравши той підрозділ та ту посаду, до якої ви більше тяжієте, – ті повертаються. Значний наплив кадрів пішов до Сил оборони. А це значить, що наших штурмансько-пілотських пар буде більше, і спроможності до виявлення та знищення противника також будуть вищими. Тому надійно тримаємо рубежі як в Донецькій області, так і загалом по лінії бойового зіткнення.
Пропагандистські трюки ворога та тактика "ганчірки триколору"
Російські пабліки часто публікують фотографії своїх прапорів на різних об'єктах, заявляючи про взяття нових населених пунктів. Яка реальна військова логіка стоїть за цими діями?
Коли противник не має успіхів на лінії бойового зіткнення, він діє класично за фашистською методичкою Геббельса: якщо немає здобутків на фронті, ти маєш їх створити для своєї нації та для всього зовнішнього світу. Те саме зараз робить диктатор Путін.
Яке завдання вони ставлять російсько-окупаційним військам? Під покровом туману, за несприятливих погодних умов чи задимлення поля бою, завдання їхніх піхотинців – пробратися між бойовими порядками Сил оборони й дійти до визначеної точки Х. Ця точка завжди знаходиться біля якоїсь впізнаваної будівлі або знаку.
І як наслідок, коли розвідувальні засоби противника залітають в цей район, окупанти виходять з укриття, де вони до цього не вступали в бій, і розтягують свою ганчірку-триколор.
Вони роблять фотографії на Mavic і тут же знищуються Силами оборони – хтось через хвилину, хтось через дві чи три.
Але інформаційний привід уже створено. Фотографію передають на внутрішні ресурси РФ, які годують цим дофаміном свій народ, а також намагаються використовувати цей інструмент для тиску на країни Європейського Союзу та США.
Вони показують: "Дивіться, ми вже в конкретному населеному пункті". Але вони, звісно, замовчують, що їхні солдати вже загинули, виконавши цю пропагандистську задачу. Тому ми маємо довіряти виключно офіційним джерелам Генерального штабу та перевіреним незалежним сервісам моніторингу.
Інформаційна війна: як алгоритми просувають російський контент
Окрім прямих фейків, Росія активно використовує м'яку силу та культурний вплив. Як ворожий контент просочується в наш медіапростір?
Є приховані інформаційні кампанії, які просочуються в наш простір. Згадайте, коли почалася повномасштабна війна, з'явився ряд культурних діячів, які раніше виступали у РФ.
У 2022 році вони як по команді перейшли на українську мову. Але згодом, коли ситуація стабілізувалася, вони знову почали просувати приховані російські наративи. Служба безпеки України відпрацьовує кожного, хто намагається допомагати просочуванню російської культури всередину нашої держави.
Скажу більше, є технологічний етап, на який потрапив навіть я. Для мене єдиний спосіб перезавантажити мізки між дзвінками – це вставити навушник і послухати музику. Нещодавно мені трапився трек – електронна музика, створена штучним інтелектом. Зроблено дуже круто, чоловічий та жіночий голоси. Я слухав, думав, що це західний контент наших партнерів.
Я переслав цей трек близькій людині, а мені прилітає відповідь: "Юра, це російський контент".
Мені надіслали довідку – дійсно, музика спроєктована в Російській Федерації. Ось так вони потрапляють до нас у медіапростір. А за одним треком алгоритми YouTube чи інших платформ починають підтягувати російські пісні, висловлювання Путіна, пропагандистів і так далі.
Це як болото: однією ногою вступив – і затягнуло.
Тому не можна казати, що культура поза війною чи мистецтво поза політикою. У тоталітарних режимах це завжди інструменти політики. Ми маємо повністю позбавлятися російського та розвивати своє, адже у нас надзвичайно талановита нація.
Мовне питання як інструмент національної безпеки
В Україні досі тривають дискусії навколо мовного питання. Яка ваша позиція щодо цього як військового?
Росія почала війну під приводом "захисту російськомовних". Але покажіть мені хоч одного російськомовного, якого реально утискали в нашій державі. Те, що державне діловодство ведеться українською мовою – це абсолютно правильно. Мова – це один з найважливіших інструментів національної ідентичності.
Ми не мусимо ламати людей через коліно і примушувати спілкуватися виключно українською в побуті. Потрібно створювати якісний український контент, навчати дітей та студентів українською мовою.
Також необхідно зробити так, щоб у майбутньому не лише в державних установах, а й у приватних компаніях весь документообіг був українською.
Тоді через 15, 20 чи 30 років, коли підросте нове покоління, російська мова як інструмент розпалювання міжнаціональної ненависті та привід для нападу на нашу державу просто нівелюється сама собою.
Ми маємо дбати про своє і не допускати можливості Росії розколювати наше суспільство.
Скільки триватиме війна та чому Україні потрібен ізраїльський сценарій
Чи є у вас розуміння того, скільки ще може тривати ця війна і як нам вистояти в довгостроковій перспективі?
Росія – це ракова пухлина. Її недостатньо просто вирізати з нашої території, її потрібно постійно тримати під контролем, змінивши філософію нашого життя.
Прямої та зручної відповіді на питання, скільки триватиме війна, немає. Історичний досвід показує, що протистояння триватиме рівно стільки, скільки існуватимуть наші держави.
Ця війна може бути гарячою, коли працюють гармати, або холодною, коли нас намагаються розхитати через корупцію, афілійованих політиків та ворожий контент.
Росія завжди намагатиметься знищити нашу національну ідентичність через катівні та концтабори, що ми й бачимо на окупованих територіях.
Тому нам потрібен ізраїльський сценарій безпеки, коли кожен громадянин є підготовленим до оборони. Наприклад, у нас величезна проблема з водіями.
З десяти військовослужбовців віком близько 35 років водійське посвідчення мають лише три-чотири особи. А логістика – це кров війни, снаряди потрібно доставляти постійно.
Я вважаю, що кожна школа в Україні повинна мати обов'язковий курс водіння категорій B і C.
Якщо нація буде тотально підготовлена у військовому та логістичному плані, до нас підуть іноземні інвестиції, адже безпековий фактор буде надійно забезпечений нами самими, а не лише рішеннями у великих кабінетах США чи ЄС.
Рекрутинг проти примусової мобілізації: досвід батальйону "Ахіллес"
Багато цивільних людей бояться мобілізації, бо думають, що їх одразу відправлять в окопи без урахування їхніх навичок. Як працює система рекрутингу у вашому підрозділі?
Якщо вас мобілізують примусово, ви потрапляєте під загальний розподіл туди, де на поточний момент є найбільший брак людей. Але якщо ви йдете шляхом рекрутингу – через наш сайт Achilles.Army або напряму звертаєтеся до військової частини – ви приходите на конкретну посаду, на яку пройшли співбесіду.
У нас є вакансії в бойовій логістиці, тиловому забезпеченні, залежно від вашого стану здоров'я та навичок. Ймовірність того, що вас переведуть на іншу роль, вкрай мала, хіба що ви самі виявите таке бажання під час служби.
У нас був чудовий приклад: прийшов хлопець, який у цивільному житті працював перукарем.
Спочатку ми планували, що він буде виїзною групою стригти хлопців, які виходять з позицій, щоб економити їхній час. Але за три тижні служби він так надихнувся спілкуванням з побратимами, що пройшов навчання і зараз є одним із найрезультативніших пілотів ударних FPV-дронів у батальйоні.
Ось так працює правильна мотивація та рекрутинг.
Проблеми всередині війська: боротьба з лудоманією та алкоголізмом
Окрім позитивних прикладів, у війську, мабуть, є й негативні прояви людських слабкостей. Як ви боретеся з такими явищами, як алкоголізм чи лудоманія серед бійців?
Дійсно, люди бувають багатогранними, і у війську вилазять приховані пороки.
Величезна біда – це лудоманія, коли бійці програють усе забезпечення в онлайн-казино. Ми боремося з цим через службу безпеки підрозділу, блокування телефонів, проводимо бесіди, намагаємося достукатися до здорового глузду.
Що стосується алкогольної залежності, то це хвороба, і ми намагаємося допомагати людям. Був випадок: боєць – золоті руки, працює з вибухівкою, з нічого може зробити потрібну річ. Але чесно зізнався мені, що раз на місяць має непереборне бажання випити. Ми знайшли рішення – відправили його на місяць до Київського реабілітаційного центру.
Вже майже пів року після лікування людина працює ідеально, жодних нарікань від командирів немає.
Ми плануємо повторно відправити його на профілактичну реабілітацію, щоб не було зривів. Але якщо людина приходить до війська просто підрозслабитися, саботує процеси та вживає наркотики чи алкоголь без бажання лікуватися – вона гарантовано буде переведена в спеціальний контингент, де потрібен особливий нагляд.
Мова дітей та майбутнє України
Багато батьків на дитячих майданчиках досі спілкуються з маленькими дітьми російською мовою, а на зауваження відповідають: "Підіть скажіть це військовим, які воюють і розмовляють російською". Що ви думаєте про це?
Я ще раз наголошую: мова не повинна ставати предметом розколу в суспільстві.
Державна політика має бути поетапною. Ми не пригнічуємо людей літнього віку зі східних регіонів, які все життя прожили в російськомовному середовищі – ми маємо забезпечити їм гідне та мирне життя.
Але молоді люди, які знають іноземні мови, проте лінуються переходити на українську, мають усвідомити: мова – це елемент виживання нашої нації та інструмент національної ідентичності, такий самий, як прапор, гімн чи герб.
У моєму батальйоні близько 60% особового складу – це вихідці з Харківщини та тимчасово окупованих територій. Спочатку вони спілкувалися між собою російською.
Коли я підходив, вони намагалися перейти на українську. Я зібрав їх і сказав: "Хлопці, мені не потрібен примус чи підігрування. Ви виконуєте найвищу місію – захищаєте країну. Мені потрібна ваша усвідомленість".
І знаєте, з часом я все рідше чую російську на командному пункті. Щобільше, нещодавно особовий склад звернувся до мене з проханням, щоб уся наша внутрішня навчальна база знань (відеоінструкції, описи тактичних дій тощо) створювалася виключно українською мовою.
Ми повністю прибрали російський складник з навчального процесу. Це надзвичайно важливий і добрий сигнал, який свідчить про внутрішні якісні зміни в нашому суспільстві.
Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.