Однак, попри численні позитивні оцінки про вірогідність скорого прийняття рішення – навіть керівництво Вірменії натякає на підготовці до рішучих кроків, – на практиці очікування можуть не виправдатись. Особливо, з огляду на те, що Росія намагається вплинути на ситуацію у власних інтересах з намірами "переграти усіх". Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Загострення на Кавказі: Азербайджан звинуватив Вірменію в обстрілі своїх позицій
У чому проблема мирної угоди
Один з ключових проблемних аспектів мирних домовленостей – вимоги Баку щодо зміни преамбули вірменської Конституції. Мовиться про те, щоб Вірменія більше не наполягала на приєднанні Нагірного Карабаху, як це передбачено головним законом.
Проте подібна ініціатива з боку уряду Нікола Пашиняна викликатиме критичні оцінки всередині вірменського суспільства. Ба більше, подібне питання необхідно буде підіймати на референдумі, а там голосів "за" може суттєво забракнути.
Швидше за все, у вірменського уряду не має гарантованого плану дій на вказаний випадок. Є лише побоювання щодо жорсткої реакції вірменського народу. Фактично, Пашинян має переконувати населення, що вони повинні відмовитись від територій та претензій на них, а також піти на зміни документа про незалежність Вірменії.
Російські інтереси
У Кремлі не хочуть допустити того, щоб Вірменія та Азербайджан домовлялись без російської участі. Росіяни вже тривалий проміжок часу "паразитували" на вказаному конфлікті і використовували його у власних інтересах. Схожий підхід і зараз.
Росія хоче повернути Пашиняна в орбіту власного прямого впливу. Її дратує те, що Єреван дозволяв собі ігнорувати зібрання різноманітних самітів ОДКБ чи СНД.
В інформаційному просторі вже з'явилась публікація про те, що нібито вірменський прем'єр дав вказівку своїм міністрам нормалізувати відносини з Росією. Фактичного підтвердження цієї інформації не має, але її вже встигли позитивно прокоментувати російські чиновники високого рівня.
Безумовна, Росія пробує грати у гру: якщо Пашинян прагне гарантувати внутрішню стабільність, він змушений знаходити порозуміння з Москвою. Однак якщо вірменський уряд обере такий підхід, це стане його стратегічним провалом та повною поразкою.
Повернення до Росії буде небезпечним кроком назад, який викликатиме ще більше роздратування і розчарування серед вірмен. Не можна в черговий раз покладатися на підтримку країни, яка вже зрадила Вірменію і підштовхнула ситуацією до тієї критичної точки, де вона перебуває наразі.
У Кремлі не хочуть, щоб після знаходження компромісної формули миру з Азербайджаном, Туреччина відкрила кордони з Вірменією та розпочала розвиток економічної співпраці. Такий сценарій призведе до втрати Росією важелів впливу та посилення ролі Туреччини в регіоні.
Паралельно Росія веде подвійну гру, щоб показати власну "додану вартість" для Азербайджану. Після справжнього злочину зі збиття літака азербайджанських авіаліній і подальшого обману, в Кремлі ще не знайшли остаточного порозуміння з Баку. Саме тому росіяни прагнуть повторно втрутитись у вірмено-азербайджанські перемовини:
- щоб з одного боку, посилити вплив на Пашиняна;
- а з іншого – одночасно показати президенту Азербайджану Ільхаму Алієву, що вони можуть штовхнути вірменський уряд на потрібні для Баку рішення.
Іншими словами – в черговий раз зрадити усіх у власних інтересах.
Що це означає для України
Попри декларації про погодження мирної угоди між Азербайджаном і Вірменією й готовність Пашиняна підписати її, зберігається вірогідність, що ситуація може "перегратись" та призвести до повторної ескалації.
Особливий ризик з огляду на українські інтереси полягає у тому, що загострення бойових дій між сторонами конфлікту вигідне для Кремля. Це буде додатковий фактор, який відвертатиме увагу від ситуації в Україні.
Крім того, поновлення бойових дій підриватиме стратегічні плани з будівництва економічних транзитних шляхів через Кавказ в обхід російських територій, в яких могла бути ефективно інтегрована Україна.
Саме тому, активізації Росії у переговорному процесі щодо миру створює проблеми для його практичної реалізації, а значить збільшує ризики запалювання ще однієї "гарячої точки" на міжнародній арені.