Світлана – маріупольчанка, була заступницею директора з навчально-виховної роботи в одній зі шкіл міста. У розмові з 24 каналом жінка наголошує, що для всіх мешканців портовий Маріуполь був найгарнішим. Він щоденно розвивався, а місцеві мали свої улюблені місця, куди ходили з друзями, колегами, де щоденно гуляли з дітьми.
Цікаво Ми собою накривали дітей, – жителька Маріуполя про порятунок з оточеного міста
Світлані боляче згадувати про страшні події в Маріуполі. Каже, що досі не може повірити у все, що трапилося.
Я спілкуюся з нашими маріупольцями. І кожен з нас ще не може повірити, що всього цього немає. Просто, мабуть, поки не можемо цього зрозуміти. Хоч у нас майже у кожного однакові розповіді про те, що було в місті і хто що пережив. Страшно згадувати все,
– сказала вона.
Маріуполь після обстрілів російськими військами / Фото з телеграм-каналу міста
Жінка пригадала, як у власному будинку люди змушені були 3 тижні жити у підвалі. І коли 20 березня російські окупанти почали стріляти танками, то їхній дім загорівся. Всі люди, які там були, вибігли на вулицю з документами. Це вже була комендантська година. На свій страх і ризик вони бігли у підвал до сусіднього будинку.
Тим часом їхній будинок майже вигорів. Вранці люди повернулися подивитися та забрати важливі речі, які уціліли.
Палаючий житловий будинок у Маріуполі / Фото з телеграм-каналу міста
Коли чоловік з сином піднялися, то нам сказали, що потрібно кудись йти, бо зараз знову буде бій. Ми й побігли. Бачили згорілі будинки, у деяких з них тільки стіни позалишалися. У нашому дворі скидали бомби. Ми неодноразово самі потрапляли під ці обстріли. Ми бачили ці бомби на парашутах, які спускали,
– додала Світлана.
Продуктів та води у місті критично не вистачало. Електропостачання та зв'язку також не було. Щоб вижити –маріупольці готували просто у дворах на вогнищах. За словами жінки, вибігали на вулицю тоді, коли чули, що стріляють в інший бік.
Вибігли, зготували їсти і знову у під’їзд. Пам'ятаю, як чоловік з сином кричали, щоб "під ноги не дивитися". Я не могла зрозуміти, чому не дивитися. Але коли я опустила очі, то все зрозуміла. Ця картина залишиться на все життя – тіла людей, їх рештки. Це взагалі у голові не вкладається. Здається, що це відбувалося взагалі не з нами,
– зауважила вона.
Маріуполь після ворожих обстрілів / Фото з телеграм-каналу міста
Поруч зі Світланою у підвалі перебувала жінка із 2-місяним хлопчиком.
"Всім здавалося, що це страшний сон, що зараз всі прокинуться і все буде як раніше. Але, на жаль, кожного дня було все складніше і складніше", – додала вона.
Актуально Ампутація ноги, розкопана могила брата і фільтрація: трагічна історія Владислава із Маріуполя
Чоловік з сином Світлани щоранку ходили брати воду приготування їжі. Багато людей, які також йшли набрати воду, – не поверталися.
Маріуполь Світлана покинула 21 березня. Жінка наголосила, що вони не виїжджали, а бігли під обстрілами і не знали взагалі, чи зможуть звідти вийти. Дійшовши до лікарні, де стояли автобуси, побачили довгі черги з маріупольців.
Те, що ми бачили під своїми ногами, – це дуже страшно. Ми вийшли, можна сказати, з пекла. Ми сказали, що поїдемо тільки на територію України. Нам сказали, що ці автобуси вивозять у Нікольське. Так ми тільки і врятувалися,
– сказала вона.
Наслідки постійних російських обстрілів Маріуполя / Фото з телеграм-каналу міста
Автомобіль жінки також забрали. Тому Світлана так і не змогла вивезти своїх батьків, які вже були у досить поважному віці. Згодом батька жінки допомогли вивезти волонтери, а матір, на жаль, загинула.
На блокпостах росіяни перевіряли всі речі, інколи ставили провокативні питання. Чоловіка з сином Світлани змушували роздягатися.
Вони шукали татуювання, перевіряли всі документи. Питали у сина: "Чому ти не служив?". Хоча він був ще студентом. Перевіряли ноутбуки, телефони. Майже у всіх нас телефони були розряджені, бо в Маріуполі світла не було,
– сказала вона.
Сьогодні Світлана є волонтеркою у центрі "Я – Маріуполь". Сюди приходять місцеві мешканці, серед них і діти. За словами жінки, тут вона зустрічає багато знайомих, серед яких й учні, яких вона навчала.
Світлана волонтерить у центрі "Я – Маріуполь" / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
"Ми створюємо таку атмосферу для дітей, щоб їх не травмувати, щоб вони забули усе і знову відчули своє дитинство. Ми тут граємося, багато розмовляємо, пригадуємо якісь гарні моменти. Є дітки, яким дуже важко це пригадувати. Тому краще хай будуть у нас тільки світлі спогади. І далі ми будемо так само з ними займатися, гратися", – підсумувала жінка.