"Коли почули українську, то зрозуміли, що це наші": як у Волоховому Яру рік тому зустріли ЗСУ

9 вересня 2022 року звільнення Волохового Яру офіційно підтвердила Нацгвардія. Як село жило в окупації, зустріло ЗСУ та живе зараз – читайте в репортажі 24 Каналу.

Зверніть увагу Знищені домівки та нескорені духом люди: як живе Балаклія через рік після звільнення

Окупація застала людей зненацька

На початку повномасштабного вторгнення основними цілями окупантів були міста. На шляху до них ворог окупував чимало населених пунктів. Серед таких Волохів Яр – село, населення якого до 24 лютого 2022 року становило майже 1 500 людей. Його окупанти захопили на шляху до Балаклії.

Зараз місцеві кажуть, що окупація застала їх зненацька, адже ворог зайшов у село у перший день повномасштабної війни, тому і виїхати майже ніхто не встиг.

Зранку 24 (лютого – 24 Канал) у нас вже тут колона техніки їхала. Не дай Бог тобі вийти на двір чи просто подивитись на їхню техніку. Всі сиділи тихо, не виходили із будинків,
– пригадує одна з місцевих мешканок.

Російські колони рушили далі, а село опинилося під контролем бойовиків з Луганщини, які першим же ділом обійшли кожен будинок в селі та відібрали у всіх місцевих телефони, боячись, що люди будуть повідомляти ЗСУ про дії ворога. Крім того, людям заборонили виходити з будинків під загрозою розстрілу.

Самі ж окупанти осіли в місцевій школі. Тому люди, які жили поблизу, боялися вийти з дому, бо вони були фактично на виду в бойовиків. Ситуація на окраїнах села була простішою – місцеві час від часу таки виходили на вулицю та спілкувалися між собою – це був фактично порятунок в умовах відсутності світла та будь-якого зв'язку зі світом.

Школа у Волоховому Яру, де свого часу осіли окупанти / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Мешканці Волохового Яру кажуть, що найстрашнішим було в окупації захворіти. Особливо боялися матері за своїх малих дітей. Бо ліків у селі не було, а просити щось в окупантів ризиковано. Ба навіть якщо й попросити, то можна було отримати максимум 2 таблетки "Валер'янки".

Дехто таки наважувався на спробу виїзду. Та, на жаль, один з автобусів з мешканцями села при спробі виїзду розстріляли окупанти. Потім можливості виїхати на підконтрольну Україні територію у людей не було взагалі – довелося їхати через країну-терористку. Тепер же місцеві кажуть, що біда і спільна, і різна в усього села: хтось пережив всю окупацію, але зберіг нажите чесною працею, а хтось витратив чимало сил для того, аби виїхати з села, а по поверненню побачив у своєму домі тільки голі стіни – окупанти вкрали все.

А чийсь дім повністю зруйнований / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Про контрнаступ ніхто не знав, а ЗСУ зайшли в село вночі

Зв'язку в селі не було. Тому поки ми з вами моніторили новини про те, які вже населені пункти звільнили ЗСУ, люди, які жили в окупації, навіть гадки не мали, що відбувається. За кілька днів до звільнення бойовики залякували місцевих і казали їм, що якщо ЗСУ повернуться, то нібито закидають підвали гранатами, бо "всіх вважатимуть колаборантами".

І ось вночі в село заїхали колони техніки. Місцеві здивувалися, бо на техніці були не Z i V, якими окупанти загадили все, а зовсім інший знак.

Ми ж навіть не знали, що ті плюси (маркування "+" на техніці ЗСУ – 24 Канал) означають і що взагалі відбувається. Аж коли почули українську мову, то зрозуміли, що то наші прийшли,
– пригадує одна з місцевих мешканок.

Люди кажуть що прихід ЗСУ був справжнім святом. Навіть згадуючи через рік після звільнення, у декотрих видно сльози на очах, коли ми говоримо з ними.

Прапор, який підняли у Волоховому Яру після звільнення / Фото Вікторії Кульженко

Зразу ж за військовими в село заїхала вантажівка з хлібом. Через 2 дні у Волоховому Яру з'явився зв'язок. Люди кажуть, що тоді для щастя більшого і не треба було. Можна було поїсти та зателефонувати рідним й сказати: "Ми живі".

До нас в село першим зайшов хлібник. Він привіз нам хліб. Який це був хліб... Боже, ми вже так його чекали. Люди брали по кілька буханок і просто їли його,
– пригадує місцева мешканка.

Оптимізм попри "лєпєстки" та інші наслідки війни

За рік у селі вдалося відновити електропостачання, зв'язок, чимало людей повернулися до рідного дому та намагаються продовжувати своє життя попри те, що довелося пережити. Однак наслідки війни не відпускають.

У зруйнованих будинках зупинилося життя / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Традиційно ворог залишив по собі сотні, а то й тисячі мін. Особливу небезпеку становлять хаотично розкидані "лєпєстки", на яких вже понад десяток людей підірвалися тільки у Волоховому Яру.

У центрі села стоїть школа, в якій колись розміщувалися окупанти – зараз вона зруйнована. А біля школи лежать залишки російської техніки. У Волоховому Яру загалом ситуація дещо краща, ніж в інших селах, бо тут майже не було боїв як таких – окупанти просто втікали з села.

Російська техніка у Волоховому Яру / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Місцеві мешканці налаштовані дуже оптимістично. Кажуть, що помаленьку все відновлюється, а спокій повертається. За рік, за їхніми словами, майже повністю вдалося заспокоїтися після пережитого. Тепер же люди з нетерпінням чекають на перемогу.